загрузка...

Інформаційний прорив української юриспруденції до світового правового простору (нотатки з прес-конференції редакції журналу «Право України» в УНІАН)

З нагоди виходу у світ перших номерів іноземномовних (англійської, російської) версій загальнонаціонального наукового журналу «Право України» 3 березня 2011 р. в УНІАН відбулася прес-конференція редакції журналу «Право України». З представниками українських засобів масової інформації спілкувалися головний редактор журналу, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України О. Святоцький, перший заступник головного редактора, доктор юридичних наук, член-корес- пондент НАПрН України С. Шевчук та заступник головного редактора, кандидат юридичних наук, доцент, член-кореспондент Міжнародної академії порівняльного права О. Кресін.

Вихід у світ англомовної та російськомовної версій журналу «Право України» — подія, яку важко переоцінити. Вперше журнал, що видається в Україні з 1922 р. українською мовою, стає надбанням читачів інших держав. Це дійсно є інформаційним проривом української юриспруденції до світового правового простору — наголосив у своєму виступі, розпочинаючи прес- конференцію, головний редактор журналу О. Святоцький. Процеси глобалізації, що відбуваються сьогодні у світі, переконливо доводять неможливість ефективного розвитку держави, права, науки виключно у національних межах. Тому журнал «Право України» ініціював із січня 2011 р. випуск англомовної та російськомовної версій.

Це відповідальний і важливий крок, адже в Україні дотепер не існувало наукових періодичних видань, доступних для фахівців із різних країн світу, які не володіють українською мовою.

У чому полягає значення видання англомовної та російськомовної версій журналу «Право України»?

По-перше, як наголосив О. Свято- цький, українська юридична наука посяде гідне місце в усьому розмаїтті правознавства світу. Адже без таких видань зарубіжним науковцям було важко уявити, що являє собою українська юриспруденція і чи взагалі вона існує як самостійне, самодостатнє явище. Якщо не оприлюднювати здобутки українських правознавців однією із загальновизнаних світових мов, то вони і надалі залишалися б у певному сенсі — terra incognita (невідомою територією) для зарубіжних читачів.

Важливим є й те, що завдяки цим виданням виникає можливість певного впливу українського правознавства на розвиток юридичної науки в інших країнах світу.

По-друге, оскільки засновниками юридичного журналу «Право України» є провідні державні та наукові юридичні інституції, то здійснене видання демонструє, так чи інакше, й офіційні позиції у сфері юриспруденції. Тим самим досягнення і проблеми вітчизняної юридичної практики також стають відомими зарубіжним фахівцям. А це, у свою чергу, розширює можливості залучення зарубіжних фахівців до вирішення цих проблем та врахування зарубіжного досвіду задля удосконалення державно-правової політики України.

По-третє, здійснений захід, з огляду на останню обставину, має виявитися корисним і для українських громадян, оскільки неодмінною складовою цієї політики має бути неухильне забезпечення та захист прав людини.

Важливим є і те, наголосив головний редактор, що англомовну та російськомовну версії журналу одержуватимуть 85 держав — членів Організації Об’єднаних Націй.

Редакція дуже прискіпливо підійшла до визначення тематики журналу на 2011 р., враховуючи інтереси як зарубіжної юридичної науки, так і інтереси бізнесу. Зокрема, планується висвітлення таких актуальних питань: судочинства в Україні (адміністративного, цивільного, господарського, кримінального); охорони навколишнього середовища; проблем охорони та захисту прав інтелектуальної власності в Україні; питання правового режиму та механізми захисту іноземних інвестицій в Україні тощо.

Вихід у світ англомовної версії юридичного журналу «Право України», як наголосив у своєму виступі перший заступник головного редактора журналу С. Шевчук, є важливою подією в юридичному житті, яка не може не залишитися непоміченою. Незважаючи на існуючу нагальну необхідність забезпечення інтеграції української юридичної науки у світовий правовий простір, яка виникла після здобуття Україною незалежності, що найкращим чином здійснюється через інтелектуальний доступ до українських напрацювань на одній із найпоширеніших світових мов, системних практичних кроків протягом усього цього часу так і не було зроблено. Прикладами спроб рухатися у цьому напрямі можна назвати лише видання наприкінці 90-х років науково-практичного часопису «Українське право», в якому декілька статей провідних українських учених та практиків перекладались на англійську мову й містилися в тому ж самому номері, або видання змішаними мовами українсько-грецького міжнародного наукового юридичного журналу «Порівняльно-правові дослідження», в якому українські автори друкувались рідною мовою, а іноземні — англійською.

«Право України», наголосив С. Шевчук, є найстарішим україномовним виданням серед інших юридичних періодичних видань, що нині видаються в Україні, й тому невипадково саме воно об’єднує навколо себе найавторитетніших українських вчених та практиків у правовій сфері й робить першу важливу спробу в цьому напрямі. Шляхом щомісячного перекладу номерів цього журналу на англійську мову, зокрема усіх статей, які становлять інтерес для світової юридичної громадськості, доступ до української юриспруденції отримає весь світ.

Аксіомою є і те, що наука не може розвиватися у вакуумі, за своєю сутністю вона не може бути лише національною, а є глобальною, як і поняття, принципи, цінності, категорії та ідеї, якими наука оперує. Навіть нині, коли зруйнувалася «залізна завіса», коли українські вчені можуть вільно виїжджати за кордон, обмінюватися інформацією через Інтернет, стажуватися в іноземних університетах, рівень розвитку науки не є достатнім, що не дозволяє відмовитися раз та назавжди від постулатів марксистсько-ленінської ідеології та вульгарного нормативізму, зруйнувати систему інтелектуальної автаркії у правовій сфері, що дісталась нам у спадок від радянських часів. Тому вихід у світ англомовної версії журналу є вчасним та необхідним.

З другого боку, переклад на англійську мову найкращих результатів дослідницької діяльності прогресивних українських вчених, зауваживС. Шевчук, надасть їм «друге дихання» та є потужним чинником їх подальшого інтелектуального зростання. Не є секретом, що більшість українських вчених-правників не володіє іноземними мовами, зокрема англійською, на достатньому рівні, щоб вільно вступати у процеси міжнародного наукового обміну. Додатковою перешкодою є складна система відбору у західних університетах публікацій у юридичній періодиці. Як відомо, місце у міжнародних рейтингах та результати змагань наукових центрів і університетів визначаються індексом цитування та виходом статей і монографій англійською мовою, оскільки саме англійська мова є мовою міжнародного спілкування. Простіше кажучи, вчений тільки тоді відбудеться як вчений, коли його праці будуть доступні в інших країнах, тобто з ними можуть ознайомитися колеги, які не володіють українською мовою, та отримають міжнародне визнання. А це слугуватиме й поліпшенню міжнародного іміджу України, сприятиме її інтеграційним зусиллям та зростанню її інвестиційного рейтингу.

Та передусім видання англомовної версії юридичного журналу «Право України» — це допомога саме українським вченим та засіб «запалення» українських наукових зірок на світовому науковому небосхилі, засіб зміцнення української університетської науки та залучення юридичної науки й освіти у світовий правовий простір. Тому редакція журналу розраховує не тільки на потужний поштовх, який надасть англомовна версія нашого журналу юридичній науці та освіті, що приведе до швидких та якісних змін, а й на те, що наші українські вчені будуть достойно конкурувати зі своїми іноземними колегами, а їхні праці будуть рекомендовані студентам для ознайомлення у навчальних програмах найкращих іноземних університетів.

З цієї перспективи ми розраховуємо на нашого головного передплатника — міжнародну наукову та університетську спільноту, хоча, не виключено, що журнал читатимуть і в дослідницьких центрах, органах державної влади та місцевого самоврядування, міжнародних організаціях.

Слід звернути увагу й на ще один важливий аспект, а саме на те, що буде забезпечений і зворотній рух, тобто статті відомих іноземних вчених перекладатимуться на українську мову і видаватимуться в Україні на сторінках журналу. Це слугуватиме не тільки додатковим поштовхом для розвитку нашої науки, а й вплине на якість державно-правових реформ, розвиток інститутів і галузей права, підвищення міцності та ефективності правової системи України, її функціонування на засадах верховенства права та прав людини.

Для виконання цих амбіційних завдань підібрано команду високопрофесійних перекладачів, оскільки опрацювання правничої термінології, знайдення точних англомовних еквівалентів, англомовна побудова українських перекладів та семантичних одиниць, що їх складають, є надважким завданням, що, фактично, здійснюється в Україні вперше у цій сфері на постійній основі. З метою уніфікації українсько-англійського перекладу ми також запровадили видання відповідних глосаріїв з актуальних тем у кожному номері журналу.

Перший номер англомовної та російськомовної версій журналу ми розпочали з актуальної проблеми — праворозуміння — невипадково, — зауважив заступник головного редактора О. Кресін. Як зазначив один із найвидатніших учених-юристів XX ст. Р. Давид, відчуження та міжнародні конфлікти виникають не через відмінності між народами, в тому числі відмінності їхніх правових систем, а через нерозуміння або небажання знати, поважати і враховувати ці відмінності. Завданням вчених є подолання такого відчуження, створення інтелектуальної інформаційної основи для розвитку співробітництва між державами і народами.

Вибір російської мови для видання журналу так само невипадковий, як і англійської. Це відкриває канал інформаційного обміну з нашими сусідами — колишніми радянськими республіками, а також з багатьма юристами — вченими та практиками інших країн, які володіють російською мовою, насамперед у США, Німеччині, Ізраїлі, Китаї, країнах Центральної Європи.

Рішення про публікацію журналу «Право України» російською та англійською мовами було прийнято з огляду на прагнення зробити доступнішою і зрозумілішою для зарубіжного читача інформацію про розвиток правової системи України та української юридичної думки, про найбільш авторитетних українських вчених, юридичні наукові й освітні центри. Російсько- та англомовна версії журналу не є точними копіями україномовної, вони міститимуть тематичні добірки статей українських та зарубіжних авторів з однієї з актуальних проблем юридичної науки і практики, огляд новел українського законодавства та ін.

Одним з основних способів формування інтелектуально-інформаційної основи для розвитку співробітництва між державами і народами, як зауважив О. Кресін, є видання наукових журналів, що висвітлюють розвиток права і правової думки різних країн. Спостерігається значний попит іноземних юристів на інформацію про різні аспекти розвитку українського права, який досі залишався незадоволеним через складність отримання ними українських видань і недоступність для них текстів українською мовою. Відсутність доступної та достовірної інформації про українське право є однією з причин того, що воно практично не вивчається в зарубіжних університетах, а презентований проект створює основу для його викладання. Систематичне об’єктивне інформування зарубіжних колег про особливості сучасного стану і перспективи розвитку нашої правової системи, на нашу думку, сприятиме розвитку міжнародних зв’язків та економічному зростанню. Наш проект спрощує і здешевлює отримання інформації про українське право для зарубіжних юридичних компаній і бізнес-структур. Таким чином, видання журналу «Право України» трьома мовами — українською, російською, англійською — допомагатиме відкриттю українського права і національної правової думки світові, усвідомленню і розумінню українського права за кордоном, що сприятиме відкритості та формуванню позитивного іміджу нашої держави, розвитку національної економіки.

Наука не може бути замкнена в національних межах, інакше вона приречена на деградацію. Чинником її розвитку є сприяння інтелектуальному обміну. Журнал відкриє світові багатьох українських вчених-юристів, підвищить престиж наукової діяльності в Україні й, що важливо, більшу відповідальність ученого за результати своєї праці, що виносяться на суд зарубіжного читача. З другого боку, журнал є відкритою трибуною і для зарубіжних колег, що допомагатиме спільному пошуку нових ідей, вирішенню актуальних наукових проблем. Адже інтелектуальний взаємообмін — це завжди двосторонній рух. Таким чином, ми розглядаємо наш проект як елемент якісного оновлення української юридичної науки в умовах більшої відкритості світу з метою сприяння реформуванню держави і суспільства.

Цей проект, — наголосив О. Кресін, — державний і державницький, спрямований на інформаційно-аналітичне та наукове забезпечення інтересів України та її громадян, реальну неполітичну інтеграцію у світовий інтелектуальний простір.

Присутні журналісти ряду видань поставили чимало запитань керівництву журналу й одержали на них конкретні вичерпні відповіді.

Завершуючи прес-конференцію, головний редактор журналу «ПравоУкраїни» О. Святоцький ще раз підкреслив надважливе значення виходу перших номерів англомовної та російськомовної версій журналу. Він зазначив, що найважчий — це перший крок, але він зроблений!