загрузка...

Концептуальні пропозиції щодо вдосконалення спеціального трудового законодавства України про порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ

Лаврінєнко О.В.

Напрями вирішення питань, пов’язаних із підвищенням рівня соціально-правового захисту працівників ОВС та вдосконаленням механізму мотивації їхньої службово-трудової діяльності слід шукати в наявних результатах соціологічних опитуваннях громадських (у більшій мірі незалежних, менш «заангажованих») організацій. Так, за останніми (травень 2008 р.) даними відомчої профспілки атестованих працівників ОВС України (ПАП ОВС), серед чинних найбільш актуальних проблем у роботі працівників ОВС такі: 1. Заробітна платня є недостатньою для забезпечення нормального рівня життя працівників та членів родин - 95% опитаних. 2. «Несправедливі» умови праці - 69%. 3. Порушення соціально-трудових прав працівників міліції - 72%. 4. Перебувають на межі або за межею бідності близько чверті опитаних - 23,4%; зізнаються, що грошей не вистачає навіть на найнеобхідніші речі - 78,5% працівників міліції. 5. Питання забезпечення житлом. 6. Недостатній рівень фінансової забезпеченості системи МВС, він становить менше як 50% від потреби. Наявні й неодноразові спроби вирішити зазначені питання через звернення до Конституційного Суду України формально досягли результату. Зокрема 11липня 20007 р. Конституційний Суд України оприлюднив ухвалене 9 липня 2007 р. рішення в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів щодо відповідності Конституції окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» стосовно соціальних гарантій громадян, де, зокрема, ідеться про те, що «...аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і забезпечення достатнього рівня життя кожного (ст. 46, 48 Конституції України)», а також наголошується на тому, що «зупинення дії положень законів, якими визначені права і свободи громадян, є обмеженням прав і свобод, і може мати місце лише в умовах військового або надзвичайного стану», та й то із зазначенням терміну цих обмежень (ст. 64 Конституції України). Отже, соціально- економічні права (в даному випадку положення ст. 22 Закону України «Про міліцію») можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах військового або надзвичайного стану на певний строк. Таким чином, Верховна Рада не вповноважена під час ухвалення Закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законодавчих актів, змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Отже, це не що інше, як порушення самим же законодавчим органом своїх же законів. Попри зазначене, ухвалюючи Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік», Верховна Рада вже не обмежилась призупиненням дії окремих законів (- що дозволяється лише в умовах військового або надзвичайного стану), а внесла зміни до ст. 22 Закону України «Про міліцію» (не маючи на це конституційного права, але, мабуть, уже мислячи категоріями військового або надзвичайного стану) і запровадила нові стандарти забезпечення соціального захисту працівників міліції - віднині соціальні гарантії забезпечуються за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід міліціонера за попередні 6 місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (торік це 740 грн.).

Висновок по суті парадоксальний: в Україні ні положень Основного Закону, ні рішень Конституційного Суду ніхто не виконує! Більше того, у 2007 році, за даними ПАП ОВС, держава не виконала навіть свою «обіцянку» щодо забезпечення соціальних гарантій для тих, хто має доходи на кожного члена сім’ї менші за оприлюднений розмір соціальної пільги. Усе означене, цілком закономірно, зумовлює по суті повну втрату мотивації до належного виконання працівниками ОВС своїх трудових обов’язків й, зрештою, призвело до істотного падіння престижу як професії правоохоронця в Україні, так і рейтингу самої держави та її інституцій. Держава фактично односторонньо зняла із себе обов’язки щодо соціального захисту працівників міліції, тому «соціальний пакет» стосовно пільгі гарантій, передбачений Законом України «Про міліцію» (ст. 22), повною мірою є декларативним, а по суті - «засобом» введення в оману громадян, які вступають на службу. За такої ситуації з виконанням рішень КСУ й актів вищої юридичної сили - законів насамперед самою Верховною Радою України, а також стану виконавської дисципліни в частині виконання фінансових зобов’язань держави перед МВС України, будь-які спроби до реальних зрушень не призведуть! Наявність належного фінансування хоча б діючих приписів - це основа й необхідна передумова вирішення більшості болючих питань соціально-правового захисту працівників ОВС України.

Зважаючи на те, що на сьогодні функцію розроблюваного закону виконує чинний Закон «Про міліцію», його й слід взяти за основу та вдосконалювати останній нормативно-правовий акт, зокрема, у частині: 1) системного зв’язку з низкою законодавчих актів як загального характеру (Закону про державну службу, Кодексом законів про працю України тощо), так і спеціальними (- закон про дисциплінарну відповідальність в ОВС, положенням про матеріальну відповідальність, КК України, КоАП тощо); 2) термінологічний аспект - недоцільно використовувати в тексті Закону терміну «персонал органів внутрішніх справ України», оскільки всі категорії осіб, що працюють в ОВС мають статус найманого працівника. Тому й узагальнюючим поняттям має бути саме термін «працівники». Термін «персонал» у чинному загальному законодавстві України про працю не вживається. За категоричної необхідності введення останнього в спеціальний законодавчий масив про службу ОВС доцільно робити це системно й на рівні інших законів про працю, принаймні - державних службовців, інакше це призведе до протиріч, ускладнень тощо; 3) принципово важливо чітко й однозначно визначити правову основу виникнення службово-трудових відносин із працівниками ОВС, які мають спеціальні звання - «трудовий договір (контракт)». Уживання термінів на кшталт: «контрактна основа», «договірна основа» тощо є некоректним, а тому недоцільним. При цьому слід зважити на те, що за ч. 2 ст. 23 КЗпП України, як правило, мають укладатися безстрокові трудові договори, а строкові, якими на практиці вважаються всі різновиди контрактів про службу, лише у випадках, передбачених КЗпП України. До того ж, такий контракт слід використовувати вибірково, у випадках, коли йдеться про прийняття на службу висококваліфікованих працівників, що потребує встановлення особливих (підвищених) гарантій для таких осіб. Особливості змісту контрактів про службу в ОВС, за необхідності їхнього використання, чітко виписати в тексті розроблюваного закону. При цьому слід мати на увазі, що використання контракту лише для встановлення «строкової основи» служби є недоцільним, а повноцінне використання останніх на практиці потребує насамперед додаткового фінансування, наявності реального механізму стимулювання праці, надання суттєвих пільг і преференцій; 4) доцільно закріпити випадки (підстави) звільнення зі служби, яке може здійснювати лише за попередньою згодою відомчої профспілки. Якщо вона створена й існує, то це має бути узаконеним, інакше права таких профспілок не є такими, що повноцінно гарантують правовий захист звільнюваних працівників; 5) підстави звільнення зі служби мають бути визначенні в тексті розроблюваного закону, а за необхідності - через використання відсилочних норм, але тут слід урахувати, зокрема, те, що законодавче закріплення такої «традиційної» підстави для припинення службово-трудових відносин працівників ОВС, як «за порушення дисципліни», без вказівки на конкретні порушення надає потенційну можливість застосовувати її за будь-яке порушення службово-трудової дисципліни, у тому числі й за незначне. Це явище неприпустиме, а тому підстави звільнення зі служби мають бути чітко змістовно конкретизованими; 6) зважаючи на наявність цілої низки спеціальних законів у царині пенсійного забезпечення працівників ОВС, надання додаткових пільг ветеранам ОВС тощо, закріплення на рівні закону про службу в ОВС цих питань має здійснюватися шляхом використання насамперед відсилочних норм. За необхідності підвищення рівня правового й соціального захисту - необхідно вносити зміни у відповідні норми саме таких спеціальних законів.

Крім того, було б доцільним здійснити наступне. 1) Передбачити в ньому 100-відсоткове й гарантоване (через віднесення до «захищених» статей держбюджету) фінансування згідно держбюджету наявних потреб системи МВС України. За реальної неможливості здійснити таке, що слід визнати відверто, - здійснити скорочення працівників, служб, органів, що фінансуються за рахунок коштів держави, до необхідної кількості. Нема грошів - їх треба або перерозподілити, або привести у відповідність наявні потреби та можливості державного бюджету. Хоча, зрозуміло, що за такої ескалації рівня злочинності в країні, Держава просто зобов’язана знайти необхідні кошти. 2) Було б доцільно визначитися із системою спеціальних звань, можливо привести її у відповідність до існуючих європейських стандартів. 3) Нагальною потребою є й підвищення рівня грошового забезпечення працівників ОВС - основного засобу мотивації трудової діяльності, зокрема, шляхом підвищення окладів за спеціальні звання, які є сьогодні відверто «смішними», у тому числі й у очах суспільства. Було б доцільно законодавче встановити й виплату грошової допомоги на оздоровлення під час надання чергової відпустки працівникові ОВС у розмірі, який отримують інші категорії держслужбовців за Законом «Про державну службу», а також законодавче закріпити порядок і умови виплати вихідної допомоги при звільненні зі служби в розмірах, не нижчих ніж це передбачено Законом «Про державну службу». 4) Задля подолання проблеми «несправедливих умов праці» було б доцільно законодавче врегулювати, зокрема, питання щодо: підвищеної й гарантованої оплати надурочної роботи, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні; установити справедливі максимальні (граничні) норми праці для всіх категорій працівників ОВС і забезпечити їх неухильне дотримання на практиці; передбачити жорсткий і головне дієвий контроль за станом умов праці та здоров’я працівників (ризиків тут маса, у тому числі й зараження соціально небезпечними й по суті невиліковними хворобами (туберкульоз, ВІЛ/СНІД тощо) з боку держави, а головне - громадського контролю з боку ПАП ОВС; встановити умови і порядок запровадження ненормованого режиму робочого дня з наданням встановленої трудовим законодавством додаткової відпустки за роботу в таких умовах праці); встановити тривалість відпустки для атестованого науково-педагогічного складу ВЗО МВС на рівні Закону «Про відпустки», як і для інших категорій науково-педагогічних працівників. 5) Слід законодавчо закріпити порядок і умови забезпечення всіх категорій працівників ОВС житлом, у тому числі відомчим, для проживання на період служби, а також порядок і умови його передачі у власність працівникові під час виходу на пенсію та в інших випадках. 6) Категорично не слід «погіршувати» (шляхом підняття, зокрема, вікового цензу й необхідної тривалості для цього вислуги років) існуючих умов для виходу на пенсію, зокрема, за вислугу років. Це призведе до повного краху кадрового забезпечення насамперед практичних підрозділів. Доцільно запровадити, хоча таке певною мірою й гарантується ст. 22 Конституції України, мораторій на погіршення будь- яких умов служби на період після прийняття особи на службу й до виходу її на пенсію. Це було справедливо й чесно з боку Держави. Отож, головних проблем - три: низький розмір грошового забезпечення, відсутність реального механізму надання житла та постійне намагання ревізувати (зрозуміло, у бік зменшення) наявні умови й розмір пенсійного забезпечення. На ті чи інші аспекти означених проблем зазначалося в науці [1-15]. На вирішенні останніх має бути зосереджено основну увагу, оскільки решта проблем мають похідний (вторинний) характер. Проте, якщо стан із виконанням законів, у тому щодо рівня фінансування потреб ОВС, залишатиметься таким, яким він є на сьогодні, - розробка чергового закону, установлення тих чи інших гарантій, навіть на законодавчому рівні, нічого реально на практиці не змінить.

Література:

  1. Lavrinenko О. V. Features of application of the mechanism of social partnership in system of relations, which arise and are realized during service by workers of law-enforcement bodies (IAB) of Ukraine: theoretical aspects // Klicove aspekty vedecke cinnosti - 2008: Mat-ly IV Mezinarod. vedeck.-prakt. konf. (Praha, 15-31 ledna 2008 roku). - Praha: Education and Science, 2008. - D. 4. - S. 60-62.
  2. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (Теоретичні та прикладні аспекти): Монографія / За заг. ред.Бандурки О.М. - Харків : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. - 287 с.
  3. Рябова О. В. Конституційні гарантії службово-трудових прав жінок - працівників ОВС 11 Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - №8. - С. 99-103.
  4. Венедиктова В.М. Деякі питання соціального захисту працюючих жінок // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: 36. наук. пр. - Вип. 3-4. - Харків, 1997. -
  5. 2. - С. 78-86.
  6. Шевченко Л.О. Система факторів соціальної адаптації жінок-співробітників ОВС 11 Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - №8. - С. 193-195.
  7. Лавріненко О.В. Проблема гендерного паритету в сфері найманої праці: теоретико-мето- дологічний аналіз // Правничий часопис Донецького університету. - 2006. - №1. - С. 49-55.
  8. Лавріненко О.В. Упровадження тендерної рівності в діяльності органів внутрішніх справ України (проблемні питання сучасності) // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Мат-ли міжн. наук.-практ. конф. (м. Євпаторія, 11-13 травня 2006 р.). - К.: Ла Страда - Україна, 2006. - С. 206-213.
  9. Лавріненко О. В. Правовий та соціальний захист жінок як суб’єктів службово-трудових правовідносин // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України: 36. наук. ст. - К.: Ла Страда - Україна, 1999. - С. 157-168.
  10. Lavrinenko O.V. Directions of improvement of the special labour legislation on service in internal affairs bodies of Ukraine in a context of the decision of a problem of a gender inequality in sphere of hired labour: theoretical-applied aspects // Nauka і Studia: zbirnyk nauk. pracji / red. prof. dr hab.
  11. Gorniak. - Przemysl: Nauka і studia, 2007. - №3. - Tym 3. - S. 70-82.
  12. Лавріненко О. В. Нормування праці в структурі механізму грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ: онтолого- правові й аксіологічні аспекти // Віче: Журнал Верховної Ради України. - 2008. - №1. - С. 59-60.
  13. Lavrinenko O.V. Modern problems in sphere of the payment of employees of law-enforcement bodies (IAB) of Ukraine: determinants and ways of the decision // Научни дни - 2008: Мат-ли за IV межд. науч. практ. конф. (София, 1-15 април2007 г.). - София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2008. - Т.- С. 7-9.
  14. Лавріненко О. В. Проблеми реалізації конституційних гарантій права працівників органів внутрішніх справ на щорічну відпустку : аналіз судової практики // Форум права. - 2007. - №3. - С. 147-162
  15. Лавріненко О.В. Відшкодування моральної шкоди у випадку порушення трудових прав працівників ОВС, що мають спеціальні звання міліції України : теоретико-правовий аналіз загального трудового законодавства та практики застосування спеціального законодавства про службу // Форум права. - 2008. - №1. - С. 260-284
  16. Бесчастний В.М., Лавріненко О.В. Механізм соціального забезпечення працівників органів внутрішніх справ // Віче: Журнал Верховної Ради України. - 2007. - N97-8. - С. 58-61.
  17. Лавріненко О.В. Ротація працівників ОВС : методи та механізми її проведення // Віче: Журнал Верховної Ради України. - 2008. - №18. - С. 54-57.
  18. Лавріненко О.В. Забезпечення реалізації права працівників ОВС України та осіб, звільнених зі служби, на правову інформацію як напрям посилення їхнього соціально-правового захисту (теоретичні та прикладні аспекти питання) // Економіка, фінанси, право. - 2006. - №9. - С. 27- 39; №10. - С. 27-39.