загрузка...
Puma coupon 2014 . Белая и черная магия парапсихология результат - 1 день.

Поняття та зміст експертної діяльності органів внутрішніх справ

ПИРІГ І.

На сучасному етапі розвитку Української незалежної держави ще спостерігаються процеси, пов’язані зі зростанням злочинності, активізації прояву різних форм протидії розслідуванню. Вирішення завдань кримінального судочинства, основним з яких є швидке і повне розкриття злочинів, на сьогодні покладається значною мірою на органи внутрішніх справ. Важливою умовою ефективного розслідування злочинів та судового розгляду справ є використання спеціальних знань у різних формах, побудова доказової бази на основі широкого застосування сучасних досягнень науки й техніки при виявленні, фіксації, вилученні слідів злочину, проведенні експертиз та досліджень. Розробка та впровадження у практику боротьби зі злочинністю сучасних науково-технічних засобів в органах внутрішніх справ покладається на експертні підрозділи. Поряд зі слідчою та оперативно-розшуковою, експертна діяльність органів внутрішніх справ посідає значне місце у системі заходів, спрямованих на розкриття та розслідування злочинів, формування доказової бази на досудовому слідстві.

Однак серед науковців на сьогодні досить чітко не визначено поняття © І. Пиріг, 2011 «експертна діяльність» та її зміст. У літературі існує декілька визначень: «експертна діяльність», «судово-експертна діяльність», «експертно-криміналістична діяльність», «діяльність експертно-криміналістичних підрозділів», які різними вченими трактуються по-різному. Завдяки відсутності теоретичного підґрунтя виникають проблеми в діяльності правоохоронних органів, що здійснюють судочинство з приводу видів, форм експертної діяльності, завдань, що вирішуються, та інших актуальних питань.

Окремими проблемами судової експертизи та експертної діяльності у різні часи займалися провідні українські науковці та вчені ближнього зарубіжжя: Т. Авер’янова, І. Алієв, Л. Ароцкер, В. Арсеньєв, В. Басай, В. Бахін, Р. Бєлкін, В. Берназ, А. Він- берг, А. Волобуєв, В. Гончаренко, Г. Грамович, Ф. Джавадов, А. Дулов, О. Ейсман, О. Ексархопуло, В. Журавель, О. Зінін, А. Іщенко, О. Кириченко, Н. Клименко, В. Колдін, В. Колма- ков, В. Коновалова, Ю. Корухов, М. Костицький, В. Кузьмічов, В. Ли- сиченко, В. Лукашевич, Є. Лук’янчи- ков, Г. Матусовський, Н. Майліс, Г. Надгорний, Ю. Орлов, Р. Рахунов, О. Росинська, М. Салтевський, М. Се-
гай, Г. Соколовський, І. Фрідман, М. Чельцов, В. Шепітько, О. Шляхов, М. Щербаковський та ін.

Але у працях науковців приділялась увага вирішенню процесуальних проблем організації та проведення експертиз або у криміналістичному аспекті розглядались проблеми застосування техніко-криміналістичних прийомів і засобів збирання і дослідження доказів, тактичних прийомів, що застосовуються в стадії призначення експертизи. Авторами більше уваги приділялося можливостям і значенню експертних досліджень, їх оцінці, використанню судових експертиз під час розкриття та розслідування злочинів, викладенню можливостей судових експертиз для встановлення тих чи інших фактів. Але на теоретичному рівні проблему експертної діяльності розглянуто недостатньо.

Метою статті є визначення поняття експертної діяльності як наукової категорії, а також змісту експертної діяльності органів внутрішніх справ. Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання: 1) проаналізувати думки науковців щодо поняття «експертна діяльність»; 2) сформувати власне поняття експертної діяльності; 3) окреслити основні завдання експертної діяльності органів внутрішніх справ.

Поняття «діяльність» у філософії визначається як людська форма активного відношення до навколишнього світу, зміст якої становить його доцільну зміну й перетворення в інтересах людей, тобто зумовлені суспільними відносинами цілеспрямовані мислення й дія особистості. Під цим терміном розуміється складна сукупність процесів, об’єднаних однією загальною спрямованістю на досягнення певного результату, що водночас є об’єктивним побудником цієї діяльності, певною потребою, що задовольняється в результаті діяльності. Марксизм виходить з цілісного розуміння діяльності як органічної єдності чуттєво-практичної та теоретичної складових [1, 386]. Діяльність є процесом взаємодії суб’єкта з об’єктом, після чого з’являється певний результат. На початку діяльності суб’єкт ставить перед собою мету й завдання, що необхідно виконати, та відповідно до них обирає засоби досягнення поставленої мети. У цьому полягає зміст діяльності.

В енциклопедичному словнику зазначається, що діяльність є специфічна людська форма відношення до оточуючого світу, змістом якого є його доцільна зміна в інтересах людей; умова існування суспільства. Діяльність включає: мету, засоби, результат і сам процес [2]. У психологічному словнику зазначається, що діяльністю є активна взаємодія живої істоти з навколишнім світом, під час якої вона цілеспрямовано впливає на об’єкт, завдяки чому задовольняє свої потреби [3]. У дещо спрощеній формі міститься визначення діяльності у тлумачному словнику за редакцією Д. Ушакова: «Діяльність — робота, систематичне застосування своїх сил у якій-небудь галузі. Суспільна діяльність, лікарська діяльність тощо» [4]. Майже тотожне визначення діяльності міститься у тлумачному словнику сучасної української мови за редакцією В. Бусел: «Застосування своєї праці до чого-небудь; праця, дії людей у якій-небудь галузі» [5]. Відповідно до наведених визначень можна дійти висновку, що експертна діяльність є різновидом людської діяльності, що полягає у процесі застосування окремими суб’єктами сил та засобів при виконанні певної роботи. Для вирішення поставлених нами завдань необхідно з’ясувати, хто є суб’єктами експертної діяльності взагалі та в органах внутрішніх справ зокрема, а також види роботи, що становлять зміст такої діяльності.

Однією із різновидів людської діяльності є злочинна діяльність. Статистичні дані щодо темпів зростання злочинності в нашій країні та в усьому світі свідчать про незмінність цього процесу, незважаючи на зусилля суспільства в подоланні злочинності. За даними дослідження Н. Карпова за період 1990-2006 рр., за статистичними даними МВС України рівень злочинності зріс більш ніж утричі. Але, на його думку, зазначені дані не відповідають дійсності та реально зменшують фактичні дані [6, 16]. Це підтверджується й аналізом стану злочинності за останні роки. Злочинній діяльності протиставляється діяльність органів досудового розслідування та суду. Ми приєднуємось до думки тих авторів, які розрізняють загальне поняття діяльності у правовій сфері за характером правового регулювання на кримінально-процесуальну, цивільно-процесуальну, адміністративно-процесуальну та за суб’єктом на судову, слідчу, оперативно-розшукову, судово-експертну [7, 27]. З загальної кількості кримінальних справ, що розглядаються у судах, більшість розслідується органами внутрішніх справ, діяльність яких у цьому напрямі, на нашу думку, складається із слідчої, оперативно-розшукової та експертної.

Вперше на законодавчому рівні термін «судово-експертна діяльність» застосовано в Законі України «Про судову експертизу» [8]. Хоча у самому Законі не міститься чіткого визначення цього поняття, під ним розуміється «діяльність з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою». Більш чітко визначено поняття «державна судово-експертна діяльність» у ст. 1 Федерального Закону «Про державну судово-експертну діяльність в Російській Федерації» як така, що здійснюється під час проведення судочинства державними судово-експертними установами й державними судовими експертами та полягає в організації й проведенні судової експертизи [9]. Більшість науковців також схиляються до думки, що основним завданням експертної діяльності є призначення та проведення експертизи. Так, автори підручника за редакцією Р. Бєлкіна визначають судово-експертну діяльність як «систему дій, направлених на призначення та проведення експертизи з метою встановлення фактичних даних за конкретною кримінальною справою» [10, 421]. Ф. Джавадов під судово-експертною розуміє діяльність з проведення судових експертиз, тобто судово-експертну практику [11, 28]. Т. Авер’янова розглядає експертну діяльність як об’єкт вивчення окремої науки — загальної теорії судової експертизи [12, 43]. Такої ж думки дотримується М. Сегай, який виділяє судову експертологію як окрему науку про судово-експертну діяльність [13, 746].

Насамперед слід з’ясувати різницю експертної та судово-експертної діяльності. У судово-експертній діяльності, як і в експертній діяльності, дослідження засноване на використанні знань фахівців у якій-небудь галузі знань. Водночас судово-експертна діяльність, на відміну від експертної, здійснюється у сфері судочинства. Як об’єкти досліджень виступають речові докази за порушеною кримінальною, цивільною справою або справою про адміністративні правопорушення, що зумовлює назву експертиз — судові. Ознаками, що відрізняють судову експертизу від інших, О. Росинська називає такі: «1) підготовка матеріалів на експертизу, призначення й проведення її з дотриманням спеціального правового регламенту, що визначає... права й обов’язки експерта, суб’єкта, що призначив експертизу, учасників кримінального, цивільного, арбітражного, адміністративного процесу;

1) проведення дослідження, заснованого на використанні спеціальних знань у різних галузях науки, техніки, мистецтва або ремесла; 3) надання висновку, що має статус джерела доказів» [14, 29]. З першою та третьою ознаками цілком можна погодитись. Що стосується другої ознаки, то вона є обов’язковою при визначенні поняття експертизи, але дослідження, засновані на використанні спеціальних знань у різних галузях науки, техніки, мистецтва або ремесла, використовуються не тільки при судовому розгляді справи, а й в інших сферах людської діяльності.

Поняття експертної діяльності значно ширше, ніж поняття судово-експертної діяльності.

Взагалі «експертиза» походить від «експерт», що у перекладі з латинського (expertus) означає «досвідчений, знаючий». Експертиза пов’язана із широким спектром різних сфер діяльності людини й розуміється як дослідження, проведене на основі його професійних знань. Експертизи можуть бути призначені в різних державних органах і громадських організаціях та вирішувати широке коло завдань. Економічний розвиток України істотно розширює сферу застосування експертизи у різних сферах адміністративної, господарської й фінансової діяльності. Це пов’язано, по-перше, з необхідністю зниження ризику при прийнятті рішень на різних державних рівнях щодо здійснення заходів із забезпечення розвитку суспільства й держави. Йдеться про забезпечення політичної, соціальної, економічної, військової, екологічної, технологічної, інформаційної безпеки та зниження ризику при реалізації соціально й економічно значимих цільових програм, впровадження інвестиційних, інноваційних, науково-технічних, екологічних проектів тощо. На законодавчому рівні також виникає багато питань щодо проведення правової експертизи, наприклад відповідності законопроектів, що розглядаються, Конституції України. Також можна навести як приклад одну з останніх постанов Кабінету Міністрів України у 2009 р. (від 8 грудня 2009 р. № 1346) «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів», тобто експертизи, що встановлює відповідність проектів нормативно- правових актів антикорупційному законодавству України.

По-друге, у сфері приватного бізнесу будь-який комерційний проект, зрозуміло, потребує значних капіталовкладень. Тому кожний бізнесмен має знати, на що буде витрачено його гроші та який буде передбачуваний прибуток. У цьому випадку, залежно від галузей економіки, може бути проведено різноманітні експертизи. Наприклад, існує експертиза інноваційних проектів, завданням якої є оцінка наукового та технічного рівня проекту, можливостей його виконання та ефективності. На підставі цієї експертизи приймається рішення щодо доцільності проекту та кількість коштів на його фінансування.

Результатом зазначених експертних досліджень, як у сфері державного управління, та і в приватній діяльності, є певні висновки, що формуються на основі дослідження, проведеного певними суб’єктами, які володіють спеціальними знаннями. Отримані висновки можуть бути оформлені не за правилами, встановленими для документів, що розглядаються в судовому порядку.

Експертна діяльність може здійснюватись фізичними особами в науково-дослідних організаціях і установах, вищих навчальних закладах, а також юридичними особами незалежно від форм власності та спеціально сформованими колективами: експертними радами, комісіями. Тобто суб’єктами експертної діяльності можуть бути юридичні та фізичні особи, які організують та безпосередньо виконують різного роду дослідження. Обов’язкова вимога для суб’єктів безпосереднього дослідження — наявність відповідних знань у певній галузі (спеціальних знань).

Об’єктами експертної діяльності можуть бути промислові об’єкти, споруди, технічні засоби, технології, різного роду проекти, програми, плани тощо.

Метою експертної діяльності є всебічне, повне, об’єктивне, комплексне дослідження об’єктів, у результаті чого формуються та надаються науково обґрунтовані висновки про ті чи інші властивості об’єктів дослідження, можливість існування певних фактів, доцільність прийняття, впровадження, використання окремих програм та інші питання, що можуть бути вирішені шляхом використання спеціальних знань.

Таким чином, експертна діяльність є видом діяльності, якій притаманні такі ознаки:

  • є специфічною формою людської діяльності, яка відрізняється від інших відношенням до оточуючого світу;
  • має пізнавальний, дослідницький характер;
  • може проводитись у різних сферах суспільної діяльності;
  • використовує методи та методики, що не суперечать закону та нормам моралі та які ґрунтуються на сучасних досягненнях науки;
  • має на меті всебічне, повне, об’єктивне, комплексне дослідження об’єктів, процесів або явищ;
  • її результатом є отримання нової інформації та формування висновків.

На підставі цього можна зазначити, що експертна діяльність є специфічним видом людської діяльності, зміст якої становить пізнання певних об’єктів, процесів або явищ спеціальними методами з метою надання науково обґрунтованих висновків.

Зміст та завдання експертної діяльності різні залежно від сфери її застосування та суб’єктів. У сфері протидії злочинності значну роль відіграють органи внутрішніх справ. Як зазначалось вище, поряд зі слідчою та оперативно-розшуковою, експертна діяльність є невід’ємною частиною комплексу заходів із розкриття та розслідування злочинів. Як свідчить практика, майже жоден злочин не розслідується без участі спеціалістів у проведенні слідчих дій чи призначення тієї чи іншої експертизи. За статистичними даними Міністерства внутрішніх справ, експертно-криміналістичною службою МВС України за останні роки виконано: у 2001 р. — 180 504 експертизи, у 2002 р. — 198 608, у 2003 р. — 220 585, у 2004 р. — 238 912, у 2005 р. — 223 580, у 2006 р. — 201 183, у 2007 р. — 201 472, у 2008 р. — 208 500, у 2009 р. — 222 114 експертиз. Таким чином, обсяг виконаних останніми роками експертиз, проведених експертними підрозділами органів внутрішніх справ, не зменшується. До того ж кількість злочинів, розкритих за допомогою експертиз, наприклад у 2008 р. становила 11 328 з 12 147, тобто ефективність їх використання становила 93 %. Потрібно зазначити, що експертизи в органах внутрішніх справ виконуються за матеріалами розслідування виключно кримінальних справ. У порівнянні з даними Міністерства юстиції України, протягом 2008 р. судово-експертними установами цього відомства виконано 111 104 експертизи, що майже вдвічі менше, ніж у Міністерстві внутрішніх справ. Зокрема з них у кримінальних справах — 27 192 експертизи. З цього випливає, що переважна більшість експертиз (88 %) у кримінальних справах виконується в органах внутрішніх справ. Це свідчить про значення експертної діяльності органів внутрішніх справ у протидії злочинності в Україні.

Основним суб’єктом експертної діяльності є експертна служба Міністерства внутрішніх справ, яку утворено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 988 на базі Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ і експертно-криміналістичних підрозділів при головних управліннях Міністерства внутрішніх справ у Криму, м. Києві, Київській області, управлінь Міністерства внутрішніх справ в областях, м. Севастополі та на транспорті [15].

Узагальнюючи наведені вище думки науковців щодо сутності експертної діяльності, можна дійти висновку, що більшість з них її змістом вважають проведення експертиз. Але аналізуючи законодавчі акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ, а також практику розкриття та розслідування злочинів, можна зробити висновок, що експертна діяльність органів внутрішніх справ значно ширша, ніж проведення судових експертиз. На нашу думку, вона включає:

  • проведення експертиз та досліджень за кримінальними справами та справами за адміністративні правопорушення, що розслідуються органами внутрішніх справ;
  • проведення експертиз та досліджень за кримінальними справами, що розслідуються іншими відомствами (прокуратури, служби безпеки України, податкової міліції), цивільними та господарськими справами на госпрозрахунковій основі;
  • проведення досліджень за матеріалами органів дізнання для встановлення підстав щодо порушення кримінальної справи;
  • проведення досліджень для потреб структурних підрозділів органів внутрішніх справ, у тому числі при проведенні внутрішніх розслідувань;
  • участь у підготовці та проведенні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;
  • участь як спеціалістів у судовому розгляді справ;
  • надання консультацій з питань, що потребують використання спеціальних знань;
  • техніко-криміналістичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів із запобігання, виявлення, розкриття і розслідування злочинів та інших правопорушень;
  • технічне забезпечення експлуатації техніко-криміналістичних засобів органів внутрішніх справ;
  • проведення науково-дослідних робіт у сфері протидії злочинності, в тому числі розробка нових та вдосконалення існуючих техніко-криміналістичних засобів та методів для використання в практичній діяльності органів внутрішніх справ;
  • розробка нових методик експертного дослідження;
  • розробка методичних рекомендацій щодо: розслідування окремих видів злочинів, тактики проведення окремих слідчих дій, прийомів застосування техніко-криміналістичних засобів у розкритті та розслідуванні злочинів;
  • забезпечення ведення криміналістичних обліків.

Потрібно зазначити, що експертна діяльність органів внутрішніх справ слугує як вирішенню завдань судочинства (і, як свідчать наведені вище статистичні дані, в основному кримінального), так і деяких інших, не пов’язаних із судовим розглядом.

Підсумовуючи, слід зазначити, що нами надано спробу визначити поняття експертної діяльності та окреслити завдання, що вирішуються під час цієї діяльності підрозділами органів внутрішніх справ. З викладеного можна дійти висновку, що експертна діяльність, як наукова категорія та вид суспільної діяльності, багатоаспектна та важлива. Нами зроблено тільки перший крок у з’ясуванні її сутності та змісту. Невирішеними як на теоретичному, так і на практичному рівнях залишаються питання щодо законодавчого забезпечення експертної діяльності, розробки та уніфікації експертних методик, організації діяльності експертних установ України та багато інших. Вирішення зазначених завдань є перспективним для подальших наукових розробок у цьому напрямі.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

  1. Советский энциклопедический словарь / науч.-редакц. совет : А. М. Прохоров. — М., 1981. — 1600 с.
  2. Энциклопедический словарь
  3. Психологический словарь
  4. Толковый словарь русского языка / под ред. Д. Н. Ушакова
  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К. ; Ірпінь, 2003. — 1440 с.
  6. Карпов Н. С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності : моногр. — К., 2007. — 522 с.
  7. Криминалистика : учеб. : в 3 т. / под ред. Р. С. Белкина, В. Г. Коломацкого, И. М. Лузгина. — М., 1995. — Т. 1. История, общая и частные теории. — 280 с.
  8. Про судову експертизу : Закон України від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 28 (зі змінами).
  9. О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации : Федеральный закон от 31 мая 2001 г. № 73-ФЗ.
  10. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика : учеб. для вузов / под. ред. проф. Р. С. Белкина. — М., 2000. — 990 с.
  11. Джавадов Ф. М. Экспертная деятельность и развитие науки о судебной експертизе. — Баку,
  12. — 187 с.
  13. Аверьянова Т. В. Судебная експертиза. Курс общей теории. — М., 2008. — 480. С. 43.
  14. Сегай М. Судова експертологія — наука про судово-експертну діяльність // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 2 (33) — № 3 (34). — С. 740-762.
  15. Россинская Е. Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 2009. — 688 с.
  16. Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 988