загрузка...

Підстави, порядок зміни та розірвання договору з огляду на істотну зміну обставин

ВАВЖЕНЧУК С.

Підстави, порядок зміни та розірвання договору з огляду на істотну зміну обставин як наслідок зовнішнього прояву внутрішніх вольових процесів суб´єктів приватного права та функціональна необхідність динаміки договірного процесу полягає в розвитку та обслуговуванні будь-якого наукового дослідження. Дослідження проблематики окремих підстав, порядку зміни та розірвання договору дасть можливість покращити розуміння складних договірних конструкцій та підвищити ефективність цивільного обороту в суспільстві.

Окремі зауваження щодо з´ясування проблем при укладенні договорів висловлювали Д. Мейєр [1, 705-712], О. Іоффе [2, 227-229] та інші науковці. Відсутність єдиного розуміння у підходах до окресленої проблематики та складність її правового регулювання дає поштовх до глибшого вивчення зазначеного правового явища.

Договір є чинним з моменту його укладення сторонами і діє протягом строку, на який він укладений, якщо інше не передбачено у самому договорі або у законі. Цивільно-правовий оборот досить часто потребує зміни або розірвання договору після його укладення сторонами. Так, ЦК України містить загальні норми, що регулюють підстави, правові наслідки, форму зміни та розірвання договору, зміну або розірвання договору у зв´язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме статтями 651-654 ЦК України.

Зміна або розірвання договору не виходять за межі принципу свободи договору, а навпаки, розширюють його розуміння. Сторони у разі зміни або розірвання договору мають можливість для себе визначати припинення договірних відносин та визначати зміст існуючих договірних відносин. Зміна договору, визначена нормами ЦК України, передбачає заміну умов у договорі (наприклад, заміну предмета договору, строків виконання зобов´язання тощо). У разі зміни умов укладеного договору вид договору не змінюється, тобто правова модель договору при зміні умов договору залишається тією ж, що і була до моменту вступу у силу таких змін. Так, якщо змінити у договорі поставки предмет договору, наприклад, замінити замість яблук пісок, то все одно договір буде належати до договорів поставки.

На підставі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору можлива у таких випадках. По-перше, у разі згоди сторін щодо зміни або розірвання договору. Сторони на свій розсуд та в будь-який момент мають право за взаємною домовленістю змінити або розірвати договір, який ними був укладений. Дії сторін стосовно зміни або розірвання договору за своєю юридичною природою належать до правочинів. Таким чином, до зазначених дій слід застосовувати норми, які встановлюють правила для регулювання правочинів. Наприклад, сторони укладають правочин, яким припиняють або змінюють раніше укладений договір оренди. Договір буде вважатися зміненим або розірваним з моменту укладення сторонами правочину про зміну або розірвання договору, якщо інше не передбачено у самому правочині. Сторони можуть бути позбавлені права змінити або розірвати договір, якщо це прямо передбачено чинним законодавством. Так, відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» умови договору про іпотечний борг, який був включений до консолідованого іпотечного боргу, змінам не підлягають [3]. Відповідно до зазначеної норми сторони не мають можливості змінити умови такого договору навіть у тому разі, коли є спільна згода сторін щодо внесення змін до договору.

По-друге, за рішенням суду на підставі вимоги однієї зі сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною. Тобто звернутися до суду з вимогою про зміну або розірвання договору можна лише якщо має місце істотне порушення іншого контрагентом. Термін «істотне порушення» використовується законодавцем у ч. 2 ст. 651 ЦК України як оціночна категорія і визначається, як таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору [4]. Рішення суду, яким задоволено позовні вимоги однієї зі сторін щодо зміни або розірвання договору і яке набрало законної сили, змінює або припиняє раніше укладений сторонами договір.

ЦК України також містить спеціальні підстави зміни або розірвання договору, які не передбачені у ч. 2 ст. 651. Зокрема, такі підстави містяться у ст. 727 ЦК України, яка врегульовує розірвання договору дарування на вимогу дарувальника; у ст. 740 ЦК України, яка визначає право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти; у ст. 755 ЦК України, яка визначає розірвання договору довічного утримання за рішенням суду.

По-третє, у разі односторонньої зміни договору. Одностороння зміна договору можлива шляхом вчинення стороною договору одностороннього правочину, який може породжувати правові наслідки не лише для однієї сторони, а й для обох контрагентів договору. Зазначені правові наслідки можуть проявлятися у встановленні обов´язку для іншого контрагента. У цьому разі не можна протиставляти норми п. 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України, які вказують на те, що односторонній пра-вочин може створювати обов´язки лише для особи, яка його вчинила, нормам ч. 3 ст. 651 ЦК України, які вказують, що у разі здійснення односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, такий договір буде вважатися розірваним або зміненим. Норми ч. 3 ст. 651 ЦК України мають пріоритет у застосуванні, оскільки є спеціальними щодо п. 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України стосовно зміни або розірвання договору. На спеціальне правило ст. 651 вказує також її місце розташування у главі 53 ЦК України, яка врегульовує укладення, зміну та розірвання договорів.

По-четверте, у результаті односторонньої відмови від договору. Відмова від договору за своєю суттю є одностороннім правочином. Така відмова від договору може бути повною або частковою. Так, відповідно до ч. 1 ст. 739 ЦК України платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Зазначена норма вказує на відмову, як на непрямий спосіб розірвання договору.

Норма ч. 1 ст. 651 ЦК України є диспозитивною і вказує на презумпцію зміни або розірвання договору за згодою сторін. Водночас зазначена норма вказує на те, що інше може бути передбачено або договором, або законом. Таке формулювання норми ч. 1 ст. 651 ЦК України дає підстави сторонам зазначити у договорі умову, за якої можлива зміна або розірвання договору в односторонньому порядку. Також відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України право на односторонню відмову від договору у повному обсязі або частково може бути передбачено сторонами у договорі. Зокрема, ст. 162 ЦК УРСР 1963 р. не допускала односторонньої відмови від виконання зобов´язання і односторонньої зміни умов договору, за винятком випадків, які передбачалися лише законом.

У ЦК України використовується поряд із терміном «розірвання» договору термін «припинення» договору. Так, у статтях 755, 781, 785, 823, 835, 1008, 1027, 1044, 1126, 1141 ЦК України використано саме термін «припинення» договору, чим значно розширено зміст норм відповідних статей. Зазначені поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один із видів припинення договору. Тому висновок про те, що поняття припинення договору за правовими наслідками є тотожним розірванню договору був би не правильним, оскільки означав би застосування до всіх випадків дострокового припинення договору правил, які встановлені тільки стосовно розірвання договорів, що суперечило б змісту закону [5, 157]. Підстави припинення договору не охоплюються підставами розірвання договору. Наприклад, підставою припинення договору доручення буде визнання повіреного або довірителя недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім на підставі п. 2 ч. 2 ст. 1008 ЦК України. Підставою припинення договірного зобов´язання може бути новація, тобто домовленість сторін про заміну первісного зобов´язання новим між тими самими сторонами (ст. 604 ЦК України) або пере-дання боржникові відступного (ст. 600 ЦК України).

Варто зауважити, що змінити або розірвати договір, який був виконаний належним чином, неможливо. Зазначене випливає зі ст. 599 ЦК України, яка вказує, що зобов´язання припиняється виконанням, якщо воно проведене належним чином. Враховуючи те, що договір є підставою виникнення зобов´язання, яке виконане належним чином, то відсутня юридична можливість змінити або розірвати те, що відсутнє, як правове явище, тобто виконаний належним чином договір.

З моменту укладення договору та під час його виконання можлива зміна обставин, які мають характер істотних для сторін. Істотна зміна обставин, впливаючи на правовідносини, що породжуються договором, порушує досягнутий баланс між сторонами, які уклали договір. Відновлення досягнутого балансу сторін у договорі у зв´язку з істотною зміною обставин можливе за рахунок нормативного регулювання, визначеного ст. 652 ЦК України. При зміні або розірванні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначали такі обставини як істотні. Враховуючи той факт, що поняття «істотна зміна обставин» є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах [4]. Істотна зміна обставин, як підстава розірвання договору, має значення лише тоді, коли інше не передбачено положеннями укладеного договору або не випливає із суті зобов´язання. Зазначене випливає зі ст. 652 ЦК України, яка спрямована на захист інтересу контрагентів договору у разі зміни обставин, які для сторін є істотними.

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо зміни або розірвання договору, враховуючи обставини, які істотно змінилися, заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору в судовому порядку. Зазначена вимога має ґрунтуватися на чотирьох умовах, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які мають існувати одночасно, а саме: 1) в момент укладення договору сторони керувалися тим, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Якщо суд виносить рішення про розірвання договору через те, що істотно змінилися обставини, він на вимогу сторони має визначити наслідки розірвання договору, які, як правило, полягають у справедливому розподілі витрат при виконанні договору між сторонами.

Зміна договору через те, що істотно змінилися обставини в судовому порядку можлива при дотриманні водночас визначених чотирьох умов тільки у виняткових випадках, якщо розірвання договору завдає шкоду (зокрема у вигляді збитків), яка перевищує витрати на виконання зміненого договору або таке розірвання договору суперечитиме суспільним інтересам.

Отже, автор доходить висновків у вигляді таких положень:

  1. У разі зміни умов укладеного договору вид договору не змінюється, тобто правова модель договору при зміні умов договору залишається тією ж, що і була до моменту вступу у силу таких змін.
  2. Відмова від договору за своєю суттю є одностороннім правочином.
  3. При зміні або розірванні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначали такі обставини як істотні.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Мейер Д. И. Русское гражданское право (в 2 ч.). По испр. и доп. 8-му изд., 1902. — 2-е изд., испр. — М., 2000. — С. 705-712.

2. Иоффе О. С. Избранные труды : в 4 т. — СПб., 2004. — Т. Обязательственное право. — С. 227-229.

3. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати : Закон України від 19 червня 2003 р. № 979-ІУ // Офіційний вісник України. — 2003. — № 30. — Ст. 1526.

4. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 461.

5. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / за ред. А. Г. Яреми, В. Г. Ротаня. - К., 2005. - С. 157.