Протидія злочинності: поняття та сутність

Ігнатов О.

З розвитком людства діяльність у сфері охорони правопорядку зазнала значних трансформацій. Зокрема заходи кримінального покарання почали співвідноситися із заходами попередження злочинів, причому в багатьох країнах світу, в тому числі в Україні, цим заходам надається пріоритетне значення [1]. Більшість учених, віддаючи належне необхідності удосконалення системи кримінально-правового впливу на протиправну поведінку, визнають переваги та ефективність саме превентивного, власне кримінологічного впливу на злочинність.

У сучасній кримінології розробка системи протидії злочинності завжди привертала увагу фахівців різних галузей права. Значний внесок у загальну теорію і практику протидії злочинності зробили В. В. Голіна, Н.О.Гуторова, Л.М.Давиденко, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, В. С. Зеленецький, А. Ф. Зелінський, A. П. Закалюк, Я. Ю. Кондратьєв, І. П. Лановенко, О. М. Литвак, Ф. А. Лопушанський,В.Т.Нор,О.Я.Свєтлов, B. В. Сташис, В.Я.Тацій, В.М.Трубников, І. К. Туркевич, В. І. Шакун та ін. Ці питання також досліджували російські вчені Г. А. Аванесов, А. А. Герцензон, П. С. Дагель, А.І.Долгова, Н.Ф.Кузнєцова, М.Кудрявцев,І.І.Карпець,
Г. М. Міньковський, О. Б. Сахаров та ін.

Однак, незважаючи на розробленість даної теми, у науці існує низка проблемних питань, передусім пов´язаних із відсутністю єдності щодо термінологічного визначення цієї діяльності. Це є результатом відсутності єдиного підходу до використання самих термінів, яким дається не лише різне, а й інколи навіть діаметрально протилежне тлумачення. Й навпаки, деякі різнорідні терміни використовуються як рівнозначні, без чіткого їх розмежування за різними сферами протидії злочинності.

Термінологічна багатоманітність

Поняття «боротьба зі злочинністю», як і термін «війна зі злочинністю», передбачає активне зіткнення суспільства зі злочинністю, наступальну діяльність на причини та умови злочинності, що «пов´язано з прагненням до перемоги, тобто до знищення злочинності, до повної її ліквідації, що є завідомо нездійсненним» [4].

Термін «контроль над злочинністю», який отримав значне поширення у західних країнах, визначає діяльність зі здійснення спостереження за функціонуванням відповідного об´єкта контролю з метою отримання достовірної інформації. Навряд чи хтось візьметься заперечувати необхідність і важливість контролю за процесами, що відбуваються усередині злочинного середовища, що досить часто зводиться, власне, до спостереження за ними. Він подає інформацію, необхідну для організації протидії злочинності. Контроль — не творча перетворююча діяльність, він вторинний щодо аналізу і спостереження. Це лише один із методів отримання інформації для забезпечення функціонування системи попередження злочинності, який не охоплює всіх напрямів протидії злочинності. Крім того, контроль і моніторинг обмежені своїми можливостями, тому що далеко не все можна спостерігати, а тим більше контролювати [5].

Аналіз позитивних та негативних характеристик тих або інших термінів може бути по суті нескінченним. Щоб уникнути зайвих дискусій та нагромадження термінологічної ієрархії, кримінологи (учені й практики) повинні, як слушно зазначив В. В. Голіна, просто домовитися про зміст тих чи інших термінів. Термінологічна точність і конкретизація змісту понять у кримінології не менш важливі, ніж в інших науках [6].

Ми приєднуємося до кримінологів, які узагальнюючим, базовим (родовим) терміном вважають термін протидія злочинності, яку можна визначити як систему різноманітних видів діяльності та комплексних заходів (які здійснюються суспільством та державою), спрямованих на попередження, усунення, нейтралізацію і обмеження (ослаблення) факторів, детермінуючих злочинність.

Змістовна сторона поняття «протидія злочинності» містить два аспекти: кримінально-правовий і кримінологічний [7]. Кримінально-правовий аспект становить діяльність правоохоронних органів з виявлення й розслідування злочинів, виявлення винних осіб і притягнення їх до встановленої законом відповідальності, судовий розгляд кримінальних справ і виконання покарань. Кримінологічний аспект становить діяльність правоохоронних і інших органів із виявлення існуючих детермінант злочинності, їх усунення, ослаблення, нейтралізації, а також попередження виникнення нових.

Усю діяльність із протидії злочинності, на наш погляд, можна розділити на низку складових: 1) кримінологічна експертиза проектів програм соціально-економічних перетворень (інших законопроектів), їхнє інформаційно-консультативне забезпечення; 2) попередження злочинів; 3) виявлення й розкриття злочинів; 4) розслідування кримінальних справ; 5) судовий розгляд кримінальних справ і покарання винних; 6) робота з виправлення винних; 7) нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі (за процесом їх соціальної адаптації [8).

Діяльність, яка охоплює етапи від виявлення й розкриття злочинів до нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, становить кримінально-правовий аспект протидії злочинності, здійснюється спеціальними суб´єктами — органами кримінальної юстиції (органами дізнання; органами досудового слідства; органами прокуратури при здійсненні нагляду за дізнанням, слідством і оперативно-розшуковою діяльністю й підтримці обвинувачення в суді; судами при розгляді кримінальних справ) [9].

Загальносоціальний, спеціально-кримінологічний та індивідуальний рівні протидії злочинності

Що стосується загальносоціального рівня, слід враховувати, що хоча загаль-носоціальні заходи проводяться поза рамками протидії злочинності й спрямовані на вирішення загальносоціальних завдань: стабілізацію економіки, удосконалення соціальної сфери тощо (і по суті не є предметом кримінологічної й кримінально-правової науки), однак не враховувати ці заходи при організації протидії злочинності не можна, тому що вони створюють умови, необхідні передумови для усунення й ослаблення криміногенних факторів, що детермінують злочинність, звужують «поле застосування» спеціально-кримінологічних заходів, підвищуючи їх ефективність [10]. Крім того, кримінологи беруть участь у протидії злочинності на загальносоціальному рівні за допомогою: а) надання фахівцям різних галузей інформації про детермінацію злочинності (про сукупність криміногенних факторів і характер їх взаємодії); б) консультування при розробці різних програм розвитку й оздоровлення суспільства; в) проведення кримінологічної експертизи проектів програм соціально-економічних перетворень і інших законопроектів [11]. Саме зазначеними формами участі кримінологи сприяють здійсненню відповідної діяльності з попередження виникнення в суспільстві нових негативних явищ, що детермінують злочинність.

Наступний рівень протидії злочинності — спеціально-кримінологічний — становить діяльність із попередження злочинів [12; 13; 14; 15]. Синонімом «попередження» злочинів є «превенція» злочинів, яка розуміється як «попередження, дії з попередження», від лат.— випередження, попередження [16].

У європейській кримінології термін «превенція» також ототожнюється з поняттям «попередження злочинів». Він визначається як: заходи превентивного впливу (заходи попередження), які переслідують мету недопущення вчинення у майбутньому злочинів, усунення причин злочинності, а також ситуацій, що призводять до вчинення злочинів [17].

Попередження злочинів — це складний багатоаспектний процес, якому властиві ознаки цілісності. Тому в даному процесі виділяють рівні, окремі елементи, що становлять частини, тощо [18; 19]. Основними самостійними напрямами (видами) діяльності суб´єктів попередження є профілактика, запобігання і припинення (перетинання) злочинів, які мають свою специфіку за характером, змістом, часом, сферою і метою застосування [20; 21; 22; 23].

Деякі вчені вважають, що не слід шукати відмінностей у змісті термінів «попередження», «запобігання», «профілактика», «припинення» і що зміст цих термінів один і той самий, вони є синонімами і відбивають необхідність ужити такі заходи, які б попередили, а потім і зовсім виключили б появу будь-яких проступків, які завдають шкоду суспільству. Як зазначає О.М.Джужа,«термінологічна дискусія стосовно розмежування цих понять, що визначають одне й те саме явище, явно недоцільна, оскільки не має теоретичного та практичного сенсу, є явно надуманою, поглиблює понятійну плутанину, змушує вчених «переключатися» з аналізу змісту явища на його етимологічну оболонку» [24].

Безперечно, що покладена за основу повинна бути кінцева мета — розробка і здійснення ефективних заходів зміни структури і мінімізації злочинності незалежно від їх назви і визначення. Однак чітке формулювання й однакове використання понять, пов´язаних із попереджувальною діяльністю, має важливе не тільки теоретичне, а й практичне значення, сприяє встановленню тих або інших конкретних запобіжних заходів і тим самим значно підвищує їх ефективність. Як влучно зазначає В. В. Голіна, «на практиці наукові поняття «матеріалізуються» у відповідній діяльності, дозволяють окреслити її зовнішні межі, конкретизувати характер, сферу прикладання, компетенцію суб´єктів діяльності, ресурсне забезпечення та ін.» [25] (зокрема В. В. Голіна виокремлює такі основні напрями (види) попередження злочинності, як профілактика, запобігання та припинення. Хоча деякі автори вказують на ототожнення В. В. Голіною термінів «попередження» і «профілактика», виходячи з принципової однорідності цих понять та співзамінності їх смислу [26]). Відсутність же чітких формулювань і однакового використання кримінологічних «попереджувальних» термінів, за кожним з яких на практиці криються конкретні заходи, може призводити до деструктивних наслідків. Неточність тієї або іншої конкретної рекомендації може викликати окремі помилки, тоді як неправильність загального, вихідного теоретичного положення може негативно позначитися на цілій сфері практичної діяльності [27].

Кримінологічна профілактика — це сукупність заходів щодо завчасного виявлення та усунення негативних явищ, які виникли чи можуть виникнути й детермінувати злочинність або окремі її види [28]. Профілактика здійснюється на тій стадії генезису антисуспільної поведінки, коли є об´єктивне підґрунтя вважати, що дана особа може стати на шлях вчинення злочину [29]. Залежно від того, на які явища і процеси спрямовані профілактичні заходи, можна виділити види профілактики, зокрема профілактику випередження, обмеження, усунення та захисту [30].

Запобігання злочинам утворюється із сукупності заходів, спрямованих на окремі групи та конкретних осіб, які виношують злочинні наміри, замислюють вчинення злочинів і позитивно сприймають злочинний спосіб життя, з метою дискредитування злочинної поведінки, відмови від злочинної мотивації та наміру або продовження злочинної діяльності. Запобігання злочинності має місце тоді, коли злочинна поведінка проходить етап від моменту формування злочинного мотиву до початку виконання злочину [31].

Припинення злочинів — сукупність видів діяльності, спрямованої на припинення (недопущення завершення) початого злочину шляхом розробки та здійснення спеціальних заходів. Особливість попереджувальної роботи на стадіях підготовки і замаху на злочин залежить від обсягу виконаної злочинної діяльності, особи винного, характеру злочину тощо. У зв´язку з цим розрізняють заходи опанування, обережності та активного втручання [32].

Крім зазначених вище напрямів (видів), попереджувальна діяльність, на наш погляд, включає також діяльність девіктимологічного характеру, або віктимологічний аспект попередження злочинності [33; 34].

Така класифікація зумовлена тим, що вчиненню кримінального діяння передує різної тривалості період формування особистості правопорушника, засвоєння ним антісуспільних поглядів, прагнень, інтересів, які детермінують злочинну поведінку. У багатьох випадках вчиненню злочину передує також етап формування злочинного наміру, в процесі якого особа ставить перед собою конкретну мету, визначає шлях і засіб її досягнення, складає план вчинення злочину. Таким чином, в основу визначення цих самостійних напрямів у попереджувальній роботі покладені різні стадії розвитку поведінки людини — не лише злочинної, а й так званої дозлочинної. Звідси і така різноманітність заходів впливу на криміногенні фактори, специфіка застосування яких залежить від етапу виникнення, усвідомлення і перетворення задуму на злочинний результат [35].

Заходи наступного рівня протидії злочинності — індивідуального — здебільшого здійснюються органами кримінальної юстиції щодо конкретних осіб. Крім того, заходи індивідуального рівня органічно представлені як на загальносоціальному рівні протидії злочинності, оскільки вдосконалення суспільного життя зачіпає одночасно інтереси всіх громадян та інтереси кожного індивіда, так і на спеціально-кримінологічному рівні, де здійснюється робота з попереджувального впливу на конкретну особу та її найближче оточення (особливо при здійсненні заходів запобігання й припинення (перетинання) злочинів). Заходами протидії злочинності на індивідуальному рівні є переконання, надання допомоги та примус.

Кажучи про практичну реалізацію комплексу заходів протидії злочинності у конкретних соціально-політичних та економічних умовах, слід пам´ятати, що «для кожної соціальної структури є оптимальний певний рівень системності впливу на злочинність. Для деяких суспільних систем оптимальною може бути така система, що не здатна навіть стабілізувати злочинність» [36]. Головне завдання та кінцева мета протидії злочинності полягає в тому, щоб створити в державі таке становище, таку впорядкованість відповідних сфер життєдіяльності людей, яка гарантувала б істотне зниження рівня злочинності до тієї мінімальної межі, що доступна даному суспільству з урахуванням соціальних, економічних, суспільно-психологічних та інших умов його існування в певний період розвитку [37].

Таким чином, як один із найважливіших напрямів соціального управління протидія злочинності охоплює реалізацію системи різноманітних за змістом заходів: політичних, ідеологічних, економічних, правових, організаційно-управлінських, культурно-виховних, медичних і технічних. Саме реалізація всіх потенційних можливостей суспільства, органічне поєднання різноманітних заходів та їх впровадження з дотриманням принципів комплексності, об´єктивності, наукової обґрунтованості, законності, гуманності та ін. дозволить здійснювати ефективну діяльність щодо захисту суспільства від суспільно небезпечних посягань.

Насамкінець слід зазначити, що, як слушно зазначає С. Ю. Лукашевич, для того, щоб спрямувати використання всіх засобів протидії до спільної мети з найменшими суперечностями між ними, необхідно займатися спеціальною діяльністю — політикою протидії злочинності [38]. У зв´язку з чим перед науковцями постає складна проблема визначення стратегії діяльності з протидії злочинності в державі та розробки перспективних довгострокових цільових державних програм.

ПРИМІТКИ

1. Курс кримінології:3агальначастина :підруч.:у 2кн. /О.М.Джужа,П.П.Михайлен-ко, О. Г. Кулик [та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. — К. : Юрінком Інтер, 2001. — С. 136.

2. Антонян Ю. М. О понятии профилактики преступлений / Ю. М. Антонян // Вопросы борьбы спреступностью. — М.:Юрид. лит.,1977. — Вып.26. — С.25.

3. КальманО.Г.Злочинністьу сферіекономіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження : дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук / О. Г. Кальман. — X., 2004. — С. 236—237.

4. Шестаков Д. А. Криминология. Новые подходы к преступлению и преступности. Криминогенные законы и криминологическое законодательство. Противодействие преступности в изменяющемся мире :учеб. /Д.А.Шестаков;предисл. В. П. Сальникова. — 2-еизд., пере-раб. и доп. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2006. — С. 245—246.

5. Быргэу М. М. Огранизация деятельности полиции Республики Молдова по профилактике преступлений :дис.насоискание учен.степени докт.юрид. наук /М.М.Быргэу. — X., 2004. — С. 22.

6. Голіна В. В. Попередження злочинності. Конспект лекцій / В. В. Голіна. — X. : Укр. юрид. академія, 1994. — С. 5.

7. Давыденко Л. М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы : монография / Л. М. Давыденко, А. А. Бандурка. — X. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. — С. 12.

8. Бандурка А. М. Общаятеориясоциальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных) /А.М.Бандурка, Т. А. Денисова,В.М.Трубников. — Харьков : НУВД ; Запорожье : ЗГУ, 2002. — С. 23.

9. Давыденко Л. М. 3азнач. праця.

10. Там само. — С. 13—14.

11. Долгова А. И. Криминология / А. И. Долгова. — 2-е изд., изм. и доп. — М. : НОРМА, 2005. — С. 286—287.

12. Там само. — С. 275.

13. Зелінський А. Ф. Кримінологія :навч. посіб. /А.Ф.Зелінський. — Х.:Рубікон, 2000. — С. 130.

14.КостенкоА.Н.Принципотражениявкриминологии (Системное исследование психологического механизма криминального поведения) / А. Н. Костенко. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 120.

15. Кримінологія:3агальната0собливачастини :[підруч.для студентівюрид. спец.вищ. навч.закладів] /І.М.Даньшин,В.В.Голіна, 0. Г. Кальман, 0. В. Лисодєд;за ред. проф. І. М. Даньшина. — X. : Право, 2003. — С. 94.

16. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Л. П. Крысин. — 2-е изд. — М. : Русский язык, 2000. — С. 480.

17. Криминология:Словарь-справочник/сост.Х.-Ю. Кернер ;пер.снем. ;отв.ред.пер. А. И. Долгова. — М. : НОРМА, 1998. — С. 229.

18.Антонян Ю. М. Зазнач.праця.

19. Кримінологія: 3агальна та 0соблива частини : [підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч.закладів] /І.М.Даньшин,В.В.Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд;за ред. проф. І. М.Даньшина. — X. : Право, 2003. — С. 95.

20.ГолінаВ.В.3азнач. праця. —С.7.

21. Зелінський А. Ф. Зазнач. праця. — С. 131 —132.

22. Криминология /под.общ.ред.Ю.Ф.Кваши. — Ростов-на-Дону :Феникс, 2002. — С. 127.

23. Кримінологія: Загальна та 0соблива частини : [підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч.закладів] /І.М.Даньшин,В.В.Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд;за ред. проф. І. М. Даньшина. — X. : Право, 2003. — С. 96.

24. Курс кримінології:3агальначастина :підруч.:у 2кн. /О.М.Джужа,П.П.Михай-ленко, О. Г. Кулик [та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. — К. : Юрінком Інтер, 2001. — С. 136—137.

25. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : [підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч.закладів] /І.М.Даньшин,В.В.Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд;за ред. проф. І. М. Даньшина. — X. : Право, 2003. — С. 94.

26. Нікітін Ю. Кримінолого-концептуальна модель запобігання злочинності в сучасному українському суспільстві / Ю. Нікітін // Юридична Україна. — 2008. — № 9. — С. 97.

27. Лекарь А. Г. Некоторые вопросы деятельности органов МООП по предупреждению преступлений / А. Г. Лекарь // Вопросы предупреждения преступности. — М., 1965. — Вып. 1. — С. 6.

28. Кримінологія:3агальнатаОсобливачастини :[підруч.для студентівюрид. спец.вищ. навч.закладів] /І.М.Даньшин,В.В.Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд;за ред. проф. І. М. Даньшина. — X. : Право, 2003. — С. 96.

29.БатиргареєваВ.С.Кримінологічнахарактеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / В. С. Батирареєва. — X., 2002. — С. 171.

30. Голіна В. В. Зазнач. праця. — С. 7.

31. Кримінологія:ЗагальнатаОсобливачастини :[підруч.для студентівюрид. спец.вищ. навч.закладів] /І.М.Даньшин,В.В.Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд;за ред. проф. І. М. Даньшина. — X. : Право, 2003. — С. 99.

32.ГолінаВ.В.Зазнач. праця. — С.9.

33. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы : монография / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. — М. : НОРМА, 2001. — С. 104—114.

34. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність: кримінологічно-правове дослідження / О. М. Литвак. — К. : Юрінком Інтер, 2000. — С. 183.

35. Батиргареєва В. С. Зазнач. праця. — С. 170.

36.ИншаковС.М.Системноевоздействиенапреступность в Вооруженных Силах России : дис. на соискание учен. степени докт. юрид.наук/С.М.Иншаков.—М.,1997.—С.411.

37. ДаньшинИ.Н. Введение в криминологическую науку /И.Н.Даньшин. — X.:Прапор, 1998. — С. 16.

38. Лукашевич С. Ю. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / С. Ю. Лукашевич. — X., 2001. — 173 с.