загрузка...

Кооперативні принципи Андрія Палія

Цимбал В.О.

Перш ніж набути чітких організаційних та ідеологічних орієнтирів, кооперативний рух пройшов досить тривалий час історичних випробувань. Дослідники схиляються до думки, що поштовхом для нового, якіснішого стану розвитку кооперації стало організоване 170 років тому в невеличкому англійському містечку Рочделі споживче товариство, яке побудувало свою роботу на принципах, що помітно відрізнялися від тих, які застосовували їхні попередники.

Нові правила були чіткими і зрозумілими для широких верств дрібних товаровиробників, які намагалися через кооперацію захистити свої інтереси в агресивному ринковому середовищі. Принципи набули поширення й згодом стали своєрідною ідеологічною основою для молодого кооперативного руху, зробили його більш організованим, дисциплінованим і динамічним. Вони пройшли жорстке випробування часом, збагатилися новими ідеями. Кооперативні принципи офіційно затверджені Міжнародним кооперативним альянсом. Вони знайшли широке відображення в законодавствах країн із розвиненою ринковою економікою. Це: добровільне і відкрите членство, демократичний контроль, незалежність і самостійність, економічна участь членів, навчання та інформація, кооперація серед кооперативів, піклування про суспільство.

Але скільки існує кооперативний рух, стільки не перестає точитися боротьба за чистоту його принципів і постійно існує загроза перетворити кооперативні організації в чисто комерційні структури, нав´язати їм правила гри інших суб´єктів ринку.

Українська кооперація зробила певний внесок у теорію і практику світового кооперативного руху, підтвердивши свою готовність будувати роботу на загальноприйнятих кооперативних принципах.

Характерним прикладом може служити розвиток обслуговуючої кооперації на Галичині в 20-30-х роках минулого століття. Досить помітною фігурою в кооперативному русі на той час був Андрій Палій. Понад 20 років (з 1924 по 1944 рік) він беззмінно працював виконавчим директором одного з найбільших на той час на Галичині молочарського кооперативу "Маслосоюз", до складу якого напередодні Великої Вітчизняної війни входило 136 районних молочарських кооперативів, які об´єднували близько 205 тис. членів, успішно експортував свою продукцію до країн із високорозвиненою молочарською галуззю, таких як Австрія, Німеччина, Данія та ін.

У своїх спогадах його соратник, який багато років був членом наглядової ради "Маслосоюзу", Микола Рибак так говорив про нього : "Сам був живої товариської вдачі, не бюрократ, висококваліфікований, працьовитий, добрий плановик, а в молочарській справі виявив себе широкого покрою європейського стилю фахівцем"1.

Палій, насамперед, був практиком. Він брався за перо тоді, коли виникала потреба висвітлити якусь проблему. Досконало розумів специфіку роботи дрібних товаровиробників, що їм важко одночасно займатися виробництвом та реалізацією продукції, і, практично, не під силу переробляти її, а тому вони змушені шукати клієнта по її збуту. В реальному ринковому середовищі ними стають різні посередники-перекупники, які диктують цінову політику на ринку, обплутують кабальними угодами селян.

У статті "Краєва централя кооперативного молочарства "Маслосоюз" Палій підкреслював, що "Кооперація — це організація для оборони перед визиском господарсько слабших одиниць. На кожному кроці ми бачимо боротьбу — конкуренцію у приватнім господарськім житті. Слаба, але культурна людина хорониться під гнітом сильного, об´єднуючись в гурт — організацію. Такі організації бачимо в кожній ділянці людського, бо — навіть тваринного життя. Чим краще вони розвинені, тим вища духовна зрілість заінтересованих у спільній обороні".

Кооперативний рух Палій розглядав як ідею "згуртуванням слабших одиниць протиставиться проявам визиску господарського поневолення зі сторони сильних капіталістичних структур", і молочарський кооператив було створено для того, щоб дати можливість дрібним сільським товаровиробникам реалізовувати їхнє молоко за вищими цінами, ніж у перекупників чи приватних молочарень. Що кооператив — це не паразитична посередницька надбудова, яка займається визиском селян, а практично є частиною їхніх господарств, і ставитися до нього потрібно так, як до своєї господарки, і не вимагати від неї нездійсненного.

Кооперативна організація сильна, насамперед, свідомістю своїх членів. Кооперативна атмосфера сприяє цьому, оскільки його члени незалежно від обсягу користування послугами мають однакові права, які реалізуються за правилом: "один член — один голос". Кооперативна структура відкрита для його членів. її операції прозорі й вона повинна займатися тільки тими видами діяльності, яку потребують члени. Кооператив не може стати над членами, тому що власність кооперативу — це власність самих членів. Органи управління вибираються самими членами із свого середовища, а найманий персонал працює за контрактом і має обмежені права.

Прозорість у діяльності організацій та можливість постійного діалогу між членами кооперативу і його виконавчими органами є одним із головних факторів, що сприяють утвердженню в колективі атмосфери довіри й гармонії стосунків між його гілками влади та всередині їх.

Боротьба за утвердження кооперативної ідеї постійно точилася не тільки на зовнішньому кооперативному фронті, а й усередині кооперативних організацій, коли в частини його членів починали проявлятися споживацькі настрої. Так, один із принципів роботи обслуговуючих кооперативів полягає в тому, що він не може створювати прибуток за рахунок своїх членів, а повинен їм надавати послуги за собівартістю.

Саме в бажанні деяких кооператорів перетворити кооператив в комерційну структуру вбачав Палій головну загрозу його існуванню.

Таку ідею часто подавав управлінський персонал, вдаючись до визиску із селян шляхом надмірного збільшення для себе зарплати.

Аналіз роботи тогочасних молочарень показував, що в неефективно працюючих організаціях, як правило, роздутий обслуговуючий персонал, низький професійний рівень виконавців і невеликий обсяг діяльності.

Щоб утвердитися повноцінною економічною структурою на ринку і примусити поважати себе своїх конкурентів, кооператив повинен працювати ефективно й надавати своїм членам не меншу вигоду, ніж ту, яку вони одержували від співпраці з іншими приватними підприємцями. Якщо цього не досягається, то це є "бездушне підприємство, що працює на шкоду членів і таких кооперативів, -зазначав Палій, - нам зовсім не треба", і "коли поставець утікає до приватної молочарні, то в цій молочарні або лиха господарка, або брак усвідомленої праці або ще гірше — одне і друге", а ті організації, які метою своєї діяльності поставили "визиск села", потрібно "негайно оздоровити, або зліквідувати".

Аналізуючи роботу сільських молочарень, Палій дійшов до висновку, що без технічної реконструкції неможливо зробити товарну продукцію більш конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. А для цього кооперативам потрібно мати власні кошти, бо банки на той час видавали кредит тільки на половину вартості об´єкта.

Тому членам низових кооперативів було запропоновано внести протягом року по 25 злотих від кожної корови і будівництво нових молочарень розпочинати насамперед там, де буде забезпечена доставка молока не менш, ніж від 2000 корів. Тобто поряд із технічною реконструкцією одночасно здійснювалися організаційні заходи щодо впровадження принципу оптимального розміру кооперативних структур.

Цілком зрозуміло, що таке нововведення мало б успіх тільки за підтримки переважної більшості членів.

Від такої пропозиції "чорний страх упав на деяких кооператорів". Багатьом просто не вірилося, що селяни могли б добровільно зголоситися на такі високі уділи (внески) "коли така скрута на селі". Пропонували, що такі гроші "треба якось потайки стягти, щоб члени об цім не довідалися, бо відпадуть від кооперативу".

Палій не боявся такі сумніви оприлюднити в пресі. В журналі "Кооперативне молочарство" вийшла серія статей: "Яким має бути наше молочарство", "На новий шлях організації кооперативного молочарства", "Освідомлююча праця серед членів", "Грошова скрута деяких молочарень". Полемізуючи з тими, хто сумнівався в успіху задіяної справи, Палій переконував: "Так не піде там, де член не знає, на що він дає, коли ви йому виясните, що це складається на молочарську фабрику, то він певно згодиться дати хоч може хвилево й не має. І погляньте, як ці члени по всім краю одноголосно ухвалюють ці "високі" уділи, чого ви так боялися. Якщо ви щиро вірите в кращу будучність кооперації, то ви при добрій волі перепоїте своєю вірою і своє окруження".

Попри всі негативні прогнози, акція по збору коштів і реорганізація кооперативних структур пройшли успішно, і, незважаючи на те, що капіталістичний світ на той час був охоплений кризою, молочарський кооператив не знизив, а навпаки, нарощував виробництво головного експортного товару — тваринного масла. Тобто водночас було апробовано на практиці такі фундаментальні принципи кооперації, як добровільність, гласність, незалежність, самостійність, економічна участь членів в роботі кооперативу.

Особливо ревно відстоював Палій принцип опору на власні сили. Аналізуючи роботу ряду збиткових молочарень, він звертав увагу на низький фаховий рівень управління в цих організаціях, особливо на невміння ефективно розпоряджатися коштами.

Тобто, товаровиробники, які добровільно об´єдналися для спільної діяльності, можуть здійснювати контроль за роботою своєї організації і відчувати себе повноцінними учасниками кооперативного процесу, і інтеграція в кооперативні структури через спільно створену власність проходить безболісно. Створена ними суспільна власність є важливим фактором, який стимулює розвиток їхньої самосвідомості, дисциплінованості, почуття господаря, відповідальності за доручену справу.

Проте дотримання кооперативних принципів ще не гарантує, що кооперативні організації ефективно функціонуватимуть. Наведені правила дають можливість відчути себе повноцінним господарем лише у разі ефективної роботи спільного підприємства.

У статті "Освідомлююча праця серед членів" він наводив приклади, як деякі молочарні, які користувалися кредитами, так і не поліпшили свого економічного становища, ледь животіють та робив висновок, що в переважній більшості "великі кредити, якими легко господариться, приносять якраз шкідливі наслідки. Тому платіть доставцям що їм належить, а потім постарайтеся усвідомити своїх членів, чому так, а не інакше поступається в кооперації".

Указуючи на реальне місце дрібних товаровиробників у ринковому середовищі, Палій пояснював, що їм необхідно насамперед розраховувати на власні сили і "таку поміч повинен надавати сам народ зібраними зусиллями добувати потрібні фонди між собою, що кошти під всякі інвестиційні проекти дають тоді, коли вони потрібні суспільству і дають економічний ефект".

Отже, зібрані членами кооперативу гроші будуть використані більш ефективно, тому що непотрібно сплачувати банківські відсотки, а затримка з реалізації проекту не загрожуватиме штрафними санкціями. Тому ефективніший спосіб досягнення економічного добробуту слід шукати в ефективній праці, економному витрачанні коштів і постійному накопиченні їх на балансі кооперативу.

Ставши членом кооперативу, його учасники часто звертаються до нього за допомогою у наданні кредиту, не розуміючи, що молочарський кооператив "... Централя не є кредитною установою — Банком, а лишень торгівельною і вже тоді сповняє вона правильно своє завдання, коли виплачує членам точно всю належність за доставлений продукт. Коли б усі кооперативи виплачували так точно своїм членам за доставлене молоко, то й нарікань певно не було б, і вічної жажди гроша. Кооператори повинні тямити, що їх Централя має певні оборотні фонди, які кооперативи зложили, а цих потребує на інвестиції в підприємстві та на за плату товару, що лежить на магазині, або находиться в дорозі покупця, а в ніякому випадку на уділюванні зачетів — кредитів кооперативам".

Палій принципово відмежовувався від тих кооперативників, які вбачали своє членство як привід для одержання матеріальної допомоги, вказуючи, що вони "повинні шукати свого оздоровлення в здорових кооперативних засадах при помочі тісної освідомлюючої праці з членами, а не в грошах", які "хтось має нам дати". Якщо кооператив думає тільки про гроші, "то шкода його зусиль і радим лавочку закривати, як доводити її до більшої руїни".

Принцип кооперація серед кооперативів (вертикальних структур) Палій втілював на практиці, розбудовуючи його центральну організаційну структуру "Маслосоюз." На його прикладі він доказував, що поодинокі молочарні не змогли б ефективно працювати, оберегти себе від посередників, спекулянтів, організувати збут продукції за вищими цінами (навіть за кордоном), одержувати за помірну ціну кваліфіковану допомогу з технології виробництва високоякісної продукції, як організувати збалансовану годівлю тварин.

Спростовуючи думку, що коли є така організація, то можна почувати себе спокійно, Палій зауважує, що "у наших змаганнях неможливо ніколи зупинитися, бо життя ставить для нас нові вимоги, так що, якщо хтось на хвилину зупиниться, цей не лише остає на місці, але в порівнянні з другими прошкує назад".

Суворе дотримання принципу підбору кадрів — це одне із головних завдань кооперації. Щоб впевнено почуватися в ринковому середовищі, потрібна добре підібрана команда фахівців усіх рівнів, але не просто добрих знавців своєї справи . Вони, насамперед, повинні бути проникнуті кооперативною ідеєю і якоюсь мірою її краще розуміти, ніж рядові члени. З цього приводу Палій писав: " Там, де є тямущий та ідейний провід, що придержується точно всіх кооперативних засад, там не нарікайте на кризу, там є достаток потрібних капіталів, там не страшна ніяка "конкуренція", там бачите з року в рік поступ і жажду постійного збільшення і покращення підприємства, і все те що спрямоване на повне вдоволення об´єднаних членів та для добра свого народу."

Зовсім інша ситуація може скластися в кооперативі якщо, "бездоганні, але бездушні кооперативні робітники можуть часом вести на перший погляд корисно доручене діло, але воно довго не встоїться. Скоріше чи пізніше вийдуть недомагання на верх, бо в них нема внутрішнього вогню і твердої волі що посвідчує ідеалістам". В такому випадку будемо мати діло з "кооперативними ремісниками", а не з справжніми кооператорами". Особливо застерігав від "таких кооператорів" в яких немає "ніякої охоти до самовдоволення із виконаної праці, і вони тільки дивляться щоб "відмолотити" свою роботу і все".

Палій усі роки працював в умовах постійної дискримінації з боку польської влади, політика якої була спрямована проти відродження національної самосвідомості українців. Зазнавали утисків не тільки навчальні та культурні установи українців, а також кооперативні організації, у відродженні яких влада вбачала загрозу формування незалежних національних українських структур.

Українські організації влада старалася наситити елементами, яким була чужою ідея національного відродження, і на кооперацію вони дивилися як на засіб наживи. Така політика призводила до розшарування в кооперативному русі за національною ознакою. Крім польських, були українські, єврейські, німецькі, чеські кооперативи.

Палій і його соратники пішли на прецедент і зуміли швидко українізувати "Маслосоюз". Це викликало шалений супротив з боку влади. Допомогли вистояти високий професіоналізм команди і надійна підтримка з боку її рядових членів. Така операція пішла на користь кооперативу. Він успішно витримував конкуренцію не тільки з польськими кооперативами, а й з більш організованими — німецькими. Тобто із застосованням на практиці кооперативного принципу піклування про суспільство було випробувовано на міцність ментальність українського селянина в здатності об´єднати свій традиційний індивідуалізм для вирішення спільної справи.

Палій був поміркованим ідеалістом і романтиком, що давало йому змогу реально оцінювати ситуацію. Як послідовний борець за утвердження демократичних принципів в управлінні кооперативами, він постійно нагадував про ту "небезпеку, яку грозить найти з того боку колиби, де не дай боже затерлася різниця, де закінчується демократія, а де починається анархія. Якщо ми завчасу не протиставляємось такому розумінню демократичних засад в кооперації і не будемо цьому протидіяти, то прийдеться не раз ще із того боку відчути удари в наш на загал здоровий кооперативний організм".

Глибока відданість кооперативній ідеї виробила в нього стійкий імунітет проти зовнішніх спокус зійти з вибраного шляху. Романтизм і фетишизація кооперативних принципів надавали впевненості й віри в непорочність кооперативної ідеї. В його розумінні принцип ідейності членів полягав у тому, що це не та ідея, "що допомагається жертви крови, або життя. Лише тої послідовної свідомості чесної праці, в яку вкладають одиниці все своє найкраще, несгасаючу жажду творити нові цінності для добра загалу особистого вдоволення".

У кооперативні ідеали, в які вірив Палій, вірили тисячі його сподвижників. Ідеал Палія — це не фантазія, яка виходила за межі можливого, а перевірена практикою специфічна форма життєдіяльності людини. Це втілена в життя матеріалізована ідея, яка охопила уми тисячі українських селян, торжество справедливості та вміння знайти своє місце в суспільстві, це вдала спроба перенести гуманізм і моральні принципи на економічні відносини в суспільстві.

Кооперативні ідеї завжди знаходили живильне середовище в українському народі, відновлювали ті традиційні національні цінності, які з давніх-давен допомагали йому самоорганізовуватися, утверджуватися, захищатися. Тому відродження кооперації завжди збігалося з відродженням його національної свідомості, його державності. Так було в роки існування Української Народної Республіки (1917-1920 рр.), те ж саме — після проголошення незалежності України в 1991 році, коли кооперативний рух у незалежній Україні починає відновлювати втрачені позиції. Тому вивчення досвіду Андрія Палія та його соратників сприятиме консолідації сільських товаровиробників у захисті своїх інтересів, посиленню гармонізації стосунків серед різних соціальних верств українського суспільства.