Актуальні питання запобігання злочинам у сфері фінансового обігу

ПИВОВАРОВ В.

Анотація. Стаття присвячена актуальним проблемам запобігання злочинності у сфері фінансового обігу. Наголошується на необхідності розробки сучасних заходів спеціально-кримінологічного запобігання цим злочинам, зокрема, заходів профілактики. Сформульовані основні напрями й окремі актуальні заходи запобігання фінансовим злочинам.

Ключові слова: економічна злочинність, фінансова злочинність, запобігання злочинності, запобігання злочинам у сфері фінансів.

Пивоваров В. В. Актуальные вопросы предупреждения преступлений в сфере финансового оборота

Аннотация. Статья посвящена актуальным проблемам предупреждения преступности в сфере финансового оборота. Акцентируется внимание на необходимости разработки совре­менных мер специально-криминологического предупреждения указанных преступлений, в ча­стности, мер профилактики. Сформулированы основные направления и отдельные актуальные меры предупреждения финансовых преступлений.

Ключевые слова: экономическая преступность, финансовая преступность, предупрежде­ние преступности, предупреждение преступлений в сфере финансов.

Pivovarov V. Topical issues of crime prevention in the field of financial turnover

Annotation. The article is devoted to topical issues of crime prevention in the field of financial turnover. The attention is focused on the need to develop advanced measures specifically. Criminological prevention of these crimes, in particular, preventive measures. The basic directions and some actual measures to prevent financial crimes.

Key words: economic crime, financial crime, crime prevention, prevention of crime in the area of finance.

Створення ефективної системи запобігання злочинам у сфері фінансового обігу є однією з ак­туальних проблем сучасності, вирі­шення якої для багатьох країн світу є надзвичайно важливою і складною справою. Рівень злочинності у сфері фінансового обігу впродовж XX ст. зростав у всіх країнах світу, незалежно від економічних і політичних систем, і на цей час досяг транснаціональних масштабів. Фінансова злочинність мінлива, вона постійно трансфор­мується в нові види і форми, зміню­ються засоби вчинення злочинів. Усе це зумовлює необхідність наукових досліджень з цієї проблематики, ви­значення факторних комплексів зло­чинності й актуалізації раніше на­працьованих заходів протидії.

Зазначеній проблематиці тривалий час приділяється особлива увага на­уковців. Значний внесок у наукове і прикладне дослідження питань попе­редження злочинів у сфері економіки в різні роки зробили: А. Алєксєєв, М. Бажанов, Ю. Баулін, В. Борисов, В. Голіна, І. Даньшин, А. Закалюк, В. Зеленецький, М. Камлик, М. Мель­ник, О. Перепелиця, В. Тацій, В. Туля­ков та ін. В останні роки криміно­логічні питання протидії злочинності у сфері економіки були предметом комплексних монографічних і дисер­таційних досліджень О. Кальмана [1] і В. Поповича [2].

Численні праці із зазначеної про­блематики переконливо доводять, що найефективнішими заходами запобі­гання злочинності у сфері фінансового обігу, як і злочинності в цілому, є захо­ди загальносоціального характеру. Бу­дучи соціально-економічними за своєю природою, вони перспективно і ком­плексно спрямовуються на вдоскона­лення, гармонізацію суспільних відно­син та усунення факторів злочинності. Однак попри всі принципові переваги загальносоціальних заходів, нагальні потреби протидії злочинності потребу­ють розробки заходів спеціально-кримінологічного попередження.

Заходи спеціально-кримінологіч­ного попередження злочинності, на відміну від загальносоціального, ма­ють цілеспрямований — на недопущення вчинення злочинів — характер. Отже, спеціальне, або спеціально-кри­мінологічне попередження — це кон­кретна, системна протидія саме зло­чинності, змістом якої є різноманітна робота держави та її інститутів, по­в´язана з усуненням причин й умов, що безпосередньо породжують окремі види злочинів, а також недопущення їх вчинення на різних стадіях злочин­ної поведінки, тобто на стадіях виник­нення наміру на вчинення злочинів, готування і замаху на злочини [3, 7]. Спеціальне призначення цього напря­му запобіжної діяльності для виявлен­ня та усунення (блокування, нейт­ралізації) причин, умов, інших детер­мінант злочинності — його констатую­ча ознака, головна особливість. Поряд з цим спеціально-кримінологічне по­передження містить: профілактику, за­побігання злочинам, що замишляють­ся та підготовлюються, а також припи­нення розпочатих злочинів [4, 127].

Отже, спеціально-кримінологічне запобігання злочинам у сфері фінан­сового обігу є узагальнюючою назвою сукупності різноманітних за своєю спеціалізацією, масштабністю, суча­сними ресурсними можливостями до­сягнення поставлених цілей видів діяльності державних інституцій, ус­танов, організацій, підприємств і від­повідних їх компетенції конкретних заходів одноразового або тривалого характеру, що спрямовані на скоро­чення чисельності злочинних проявів, ослаблення впливу криміногенної об­становки в економіці країни.

Треба зазначити, що найпошире­ніші злочини у сфері фінансового обі­гу, які власне становлять статистич­ний масив цього виду злочинів (такі як ухилення від сплати податків, зборів, інших платежів, фіктивне під­приємництво, незаконна приватизація державного, комунального майна, не­дотримання особою обов´язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання, шах­райство з фінансовими ресурсами, примушування до антиконкурентних узгоджених дій, доведення до бан­крутства, приховування стійкої фінан­сової неспроможності та ін.), мають деякі особливості. їх своєрідність по­лягає в тому, що переважно ці конст­рукції кримінального закону хоча повністю не виключають, але все ж та­ки суттєво обмежують об´єктивно і в часі можливість готування до злочину й замаху на нього. З точки зору опера­тивно-слідчої практики, далеко не у кожному випадку вчинення зазначе­них злочинів можливе чітке виокрем­лення кримінологічно значущих стадій злочинної поведінки. Отже, особливості конструкції цих складів злочинів зумовлюють й особливості попереджувальної роботи: виокре­мити такі напрями попереджувальної роботи, як запобігання і припинення, досить складно. Тому вважаємо, що основне навантаження покладається саме на профілактичний напрям запо­бігання злочинам у сфері фінансового обігу.

Як інтегруюча система організова­ної протидії злочинності, спеціально-кримінологічне попередження в ціло­му і профілактика зокрема активно включає і попереджувальні засоби інших галузей знання: економіки, теорії управління, соціології, соціальної пси­хології, матеріально-правових і проце­суально-правових наук, криміналісти­ки, технічних наук тощо. Тому всі різноманітні засоби профілактики вважаємо доцільним згрупувати в декілька напрямів. Серед профілак­тичних заходів щодо злочинів у сфері фінансового обігу насамперед слід приділити увагу соціально-економіч­ним, організаційно-управлінським та правовим напрямам запобігання.

Соціально-економічні заходи запо­бігання. До першочергових соціально-економічних заходів подолання нега­тивного процесу криміналізації еконо­міки, який містить як складову части­ну й злочини у сфері фінансового обігу, належить послідовне проведен­ня ефективної податкової політики, передусім реальне здійснення подат­кової реформи шляхом поступового зниження податкового тиску. Як відо­мо, найважливіше завдання податко­вої політики полягає у забезпеченні стабільної та сприятливої кон´юнкту­ри господарювання в економічному секторі суспільства. Саме вона спря­мована на встановлення допустимого фінансового компромісу між тими, хто виробляє національне багатство, та тими, хто живе за рахунок його адмі­ністративного перерозподілу. Однак слід мати на увазі той факт, що не можна лише знизити існуючий рівень оподаткування в Україні, тому що він має свої об´єктивні межі, зумовлені структурою витратної частини бюдже­ту. Без докорінної зміни складу і структури витрат держави реформу­вати податкову систему неможливо. Таким чином, удосконалення системи оподаткування має відбуватися шля­хом поступового зниження податково­го тягаря у процесі поетапної податко­вої реформи. Пріоритетним напрямом такої реформи, на нашу думку, має стати науково обґрунтована і послідо­вна державна політика в галузі форму­вання доходної частини бюджету, а стратегічним і тактичним закріплення її повинен у майбутньому стати По­датковий кодекс України. Зміни в сис­темі оподаткування повинні бути поєднані з одночасним реформуван­ням систем оплати праці, пенсійного та іншого соціального забезпечення, переходом до стягування прямих по­датків як основи оподаткування і при частковому збереженні непрямих до­ходів, які повинні існувати у формі ак­цизів. Ефективна система оподатку­вання повинна відповідати низці загальновизнаних принципів, які сво­го часу були сформульовані А. Смітом та В. Петті. Пізніше ці принципи у концентрованому вигляді були викла­дені видатним теоретиком податкової науки М. Тургенєвим [51. Крім того, у комплексі соціально-економічних за­ходів значна увага повинна приділяти­ся інвестиційному значенню системи оподаткування в механізмі державно­го регулювання розвитку окремих га­лузей економіки.

Організаційно-управлінські заходи. Як досить ефективні організаційно-управлінські заходи слід розцінювати заходи щодо забезпечення безпе­ребійного функціонування механізму дійового контролю за доходами і ви­тратами фізичних і юридичних осіб, передбачивши при цьому обов´язкове декларування джерел отримання кош­тів під час придбання майна під­приємств, нерухомого майна для осо­бистих потреб, земельних ділянок, престижних транспортних засобів, ко­штовних ювелірних виробів, пред­метів старовини тощо; посилення адміністративного контролю за своє­часним наданням податкових декла­рацій усіма зобов´язаними суб´єктами податкових відносин.

Вивчення зарубіжного досвіду по­казує, що питанням удосконалення організації контролю у сфері фінансо­вого обігу та оподаткування в еконо­мічно розвинених країнах приділяєть­ся значна увага. Прикладом ретельно продуманої й організованої системи збору податків і фінансового контро­лю є досвід США. Ядром цієї системи є Служба внутрішніх доходів Мі­ністерства фінансів, яка називається ще Податковим управлінням. При цьому важливим джерелом відомо­стей, необхідних Службі внутрішніх доходів, є інформаційні кредитні бю­ро — приватні фірми, що спеціалізу­ються на зборі та аналізі даних, які характеризують фінансове становище приватних осіб. Ця практика отримала поширення у Сполучених Штатах за останні 10-15 років. З огляду на це, вважаємо позитивним, що в Україні з 2002 р. запроваджено фінансовий моніторинг стосовно виявлення фі­нансових операцій, пов´язаних із від­миванням грошей. Відповідні завдан­ня, а також вирішення супутніх завдань із контролю за фінансовими потоками в цей час покладено на Дер­жавний комітет фінансового моніто­рингу України, який діє відповідно до «Положення про Державний комітет фінансового моніторингу в Україні», затвердженого постановою КМ Украї­ни від 31 січня 2007 р. № 100.

Потребує удосконалення система бухгалтерського і податкового обліку, аудиту і контролю, які необхідно при­вести у відповідність до міжнародних стандартів та практики. У контексті організаційно-управлінських профі­лактичних заходів слід розглянути пропозицію щодо обмеження випуску грошових сурогатів (ваучерів, облі­гацій, акцій, сертифікатів, купонів тощо); можливості юридичних осіб відкривати необмежену кількість рахунків у кредитно-фінансових уста­новах. Зокрема, необхідно чітко фік­сувати усі випадки відкриття рахунків у банках іноземних держав.

Окремо слід зупинитися на питанні внутрішньої економічної безпеки кре­дитно-фінансових установ. Проблема латентних корпоративних правопору­шень на цей час є дуже актуальною. Світова практика показує, що суб´єкти підприємницької діяльності, які зай­маються незаконними операціями з коштами, все частіше вдаються до про­типравної допомоги працівників фі­нансових установ. У зв´язку з цим ви­магає своєї розробки проблема керу­вання кредитними ризиками. Слаб­кою і неопрацьованою ланкою у проблемі керування кредитними ри­зиками є саме її економіко-кримінологічний аспект. Для подолання зло­чинних посягань у сфері фінансового обігу варто широко впроваджувати практику створення розгалужених си­стем економічної безпеки у структурі фінансових установ. Система еконо­мічної безпеки має складатися із пра­цівників юридичної служби, служби загальної безпеки, кредитних інспек­торів, і має активно перешкоджати первісному використанню кредитно-фінансових і підприємницьких інсти­тутів, фінансових механізмів у зло­чинних цілях із можливим наступним вкладенням протиправно одержаних капіталів у легітимні господарські інститути.

Правові заходи запобігання. Вітчиз­няна практика свідчить, що одним із дійових шляхів запобігання злочинам у сфері фінансового обігу є послідовне і рішуче удосконалення актів ци­вільного законодавства, спрямованих на сприяння нормальному функціону­ванню податкової та кредитно-фінан­сової сфер, у поєднанні з удосконален­ням заходів кримінально-правової ре­пресії.

Стаття 92 Конституції України за­кріпила положення про те, що Держав­ний бюджет України і бюджетна систе­ма України, система оподаткування, засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків визначаються тільки законами України. Водночас розрізненість, складність, неефектив­ність і однобічний фіскальний харак­тер багатьох актів фінансового законо­давства виступають дестабілізуючим фактором української економіки. Тому питання систематизації, а на перспек­тиву — і кодифікації фінансового зако­нодавства слід визнати актуальними заходами протидії злочинним проявам у сфері фінансового обігу. Законотвор­ча діяльність має запроваджувати до­свід країн ринкової економіки і водно­час відповідати традиціям і звичкам вітчизняних суб´єктів фінансових відносин.

Слід зауважити, що в нашій країні напрацьовано значний позитивний досвід запровадження правових захо­дів запобігання злочинам у сфері фінансового обігу, який не слід ігнору­вати чи безпідставно критикувати. Наприклад, своєчасним і розумним кроком у напрямі декриміналізації та стабілізації вітчизняної економіки слід вважати прийняття Указу Прези­дента України «Про спрощену систе­му оподаткування, обліку і звітності суб´єктів малого підприємництва» від З липня 1998 р. №727/98, згідно з яким суб´єкти господарчої діяльності малого підприємництва отримали можливість застосовувати спосіб опо­даткування шляхом сплати єдиного податку, самостійно визначати ставку податку. Антикриміногенний потен­ціал цієї новели виявився значним і довготривалим. Водночас значна неуз­годженість положень Указу із припи­сами чисельних законів з питань опо­даткування, сам факт знаходження норм Указу поза законодавчим право­вим полем народжує небажану і безси­стемну «нормотворчість» контролюю­чих органів. А отже, питання обов´яз­кового і послідовного закріплення принципових положень Указу на зако­нодавчому рівні шляхом прийняття Закону України «Про спрощену систе­му оподаткування» розглядається на­ми як ефективний запобіжний захід правового характеру.

Важливу роль у посиленні профі­лактики злочинності у сфері фінансо­вого обігу покликана відігравати робо­та з проведення економіко-кримінологічної експертизи, здійснення по­стійного моніторингу ефективності чинного законодавства, оцінювання за­конопроектів з точки зору їх криміногенності чи антикриміногенності. Тоб­то економіко-кримінологічна експер­тиза — це засіб адаптації правових актів з економічних питань до криміно­логічної ситуації у сучасних фінансово-господарських відносинах [2, 21].

Насамкінець зауважимо, що за ос­танні роки в Україні у сфері протидії економічній злочинності зроблено ба­гато: прийнято новий Кримінальний кодекс України, низку інших законо­давчих актів, спрямованих на система­тичне проведення заходів з питань за­побігання злочинності, запроваджена практика прийняття комплексних програм попередження злочинності на різних рівнях. Однак складна і мінли­ва криміногенна обстановка у сфері фінансового обігу держави зумовлює необхідність постійного напрацювання заходів спеціально-кримінологіч­ного характеру запобігання злочинам у сфері фінансового обігу за визначе­ними пріоритетними напрямами — соціально-економічні, організаційно-управлінські та правові заходи.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Кальман О. Г. Стан та головні напрямки попередження злочинності в Україні: теоретичні і при­кладні проблеми. — X., 2003. — 352 с.

2. Попович В. М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 ; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2002. — 35 с.

3. Голіна В. В. Злочинності — організовану протидію. — X., 1998. — 125 с.

4. Алексеев А. И. Криминология : курс лекций. — М., 1998. — 340 с.

5. Тургенев М. И. Очерк теории налогов. — М, 1937. — 105 с.