Персонал » 2007 » № 1

Методологія злочинних голодоморів — у талмудичних джерелах(висновки зі свідчень І. Шахака)

Кухарський В.

Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв (Мр. 4: 22)

Для вченого завжди важливо з´ясувати причини певного явища. Коли мова йде про злочинні голодомори в Україні, навмисне організовані єврейсько-більшовицьким режимом СРСР, то ця потреба постає з іще більшою гостротою. Ще донедавна про справжні причини голодоморів знало вельми небагато спеціалістів, проте нині приховане стає очевидним.

Спочатку прислухаємось до свідчень чесних істориків щодо ідейних натхненників голодоморів в Україні та ставлення до них самої єврейсько-більшовицької влади. Дослідники Андрій Куліш і Андрій Дикий наголошують на разючій відмінності у ставленні цієї влади до священиків та рабинів зокрема, і до християнства й іудаїзму загалом: «Жид Губельман-Ярославський дуже заповзято боровся з релігією, особливо християнською, грабуючи та закриваючи церкви, організовуючи блюзнірські виступи “безбожників” під час релігійних свят». Синагоги залишалися недоторканими, а їхнє майно не конфіскову-вали. Не бачили москвини й пародійно-блюзнірських виступів у дні жидівських релігійних свят. Мало того, коли священиків відправляли у концтабори на повільну смерть або й просто розстрілювали на місці, жидівські рабини від квітня 1920 р. і до вересня 1935 р. отримували офіційну платню від совєт-ського уряду. Про розлоге релігійне життя жидів у 30-х (!) роках, коли християнська релігія була практично заборонена, пише Андрій Дикий, покликаючись на жидівські джерела [1, с. 166, 202–204].

За словами єврея М. Слоніма, часто евреї-комуністи, які фанатично вірили у вчення Леніна, дивно поєднували це із заповітами… Талмуда… Релігію викорінювали, але християнську, а не юдейську [2, с. 65–66].

Щодо головних заповітів Талмуда та іншої талмудичної літератури, то особливо вражають чесні і мужні оприлюднення їх для широкого загалу світової громадськості, здійснені ізраїльським професором Ісраелем Шахаком у книзі «Єврейська історія, єврейська релігія: тягар трьох тисячоліть» [3], хоча й не з усіма його думками щодо неєвреїв можна погодитися.

Найбільш вражають свідчення відомого єврейського дослідника, що розкривають коріння сіонізму, талмудизму, після них цілком зрозумілими стають глибинні причини найжахливіших злочинів сіоністів — світових воєн, революцій, голодоморів та геноцидів, спрямованих насамперед проти українців та інших слов´ян!

Не довіряти цьому серйозному єврейському дослідникові немає жодних підстав. Говорячи про вбивства та геноцид уже скоєні й ті, що чиняться сьогодні євреями проти неєвреїв, він посилається на настанови найавторитетніших іудейських релігійних праць — Галахи (юридичної системи класичного іудаїзму, яку втілювали в життя практично всі євреї від IX до кінця ХVІІІ ст. і яка продовжує застосовуватися в наші дні у формі ортодоксального іудаїзму, — заснована переважно на Вавилонському Талмуді) та «Шулхан-Арух» («найавторитетнішого кодексу, який нині широко використовують як довідник») та ін.

І. Шахак не заперечує зловісного твердження юдейських рабинів: «Найкращого з неєвреїв убий, кращій із змій розітри голову!» Хоча він це злочинне правило намагається дещо згладити і зауважує, що цей закон діє під час війни, а не в усіх випадках, як стверджували вищезгадані рабини.

Але найцікавіше читаємо далі: «Ставлення іудаїзму до вбивства неєврея абсолютно відмінне від убивства єврея, що карається смертю як один із найтяжчих гріхів. Єврей, який убив неєврея, винен тільки у “грісі проти законів Небес”, а тому не повинен наказуватися на земному суді».

Непрямо ж сприяти смерті неєврея, — на цих словах та коментарі до них особливо хочемо звернути увагу читачів, — абсолютно не гріх. Один із двох найважливіших коментарів до «Шулхан-Арух» пояснює, що коли мова йде про неєврея, то діє принцип «не піднімай руки, щоби поранити його, але можна поранити (чи по іншому довести до смерті, що випливає з контексту подальших аргументів автора. — В. К.) його непрямим чином, наприклад, забрати драбину, після того як він упав у яму...» [3, с. 101].

Але ж у цьому сатанинському законі-дозволі та коментарях до нього по суті міститься методологія-обґрунтування всіх голодоморів, геноцидів та економічних воєн, насамперед проти українців та інших слов´ян! Якщо ж непрямо сприяти смерті неєвреїв не є гріхом, то можна, замість драбини, наприклад, забрати в них хліб та іншу їжу і так спровадити їх на той світ, що й робила злочинна єврейсько-більшовицька влада в Україні впродовж усіх відомих голодоморів за їхніми нелюдськими законами!

Такий самий злочин сіоністи з яничарами чинять і нині проти українців та інших слов´ян, з тою лише незначною відмінністю, що тепер вони діють більш витончено і підступно — забирають не сам хліб, а гроші на його купівлю, постійно накручуючи ціни на товари першої необхідності!

Українці, добре затямте собі, хто, як і чому чинить сьогодні над нами новий геноцид та економічну війну, і, понад те, — вельми ймовірно готує справжню війну тими ж злочинними методами, якими, на жаль, рясніє трагічна історія українців та інших слов´ян.

Саме і такі найжахливіші злочини теж узаконені іудаїзмом, що далі підтверджує І. Шахак: «Вищезгадані закони... — просто дитяче белькотіння порівняно зі спеціальними законами, спрямованими проти давніх хананеян та інших народів, котрі населяли Палестину до того, як вона була завойована Ісусом Навином. Усі ці народи повинні бути повністю знищені, причому і Талмуд, і талмудична література повторюють біблійні заклики до геноциду давно неіснуючих народів із ще більшим запалом. Впливові рабини, які мають послідовників в ізраїльській армії, ототожнюють палестинців (чи навіть усіх арабів) із цими давніми народами, так що настанова “не залишай живими нікого, хто дихає” несподівано стає актуальною і залучається рабинами сьогодні» [3, с 120].

Звідси цілком імовірно напрошується зловісна паралель: якщо рабини ототожнюють усіх арабів із колишніми приреченими народами, виправдовуючи сучасний геноцид арабів, то чому б не припустити, що українціі, росіян та й усіх слов´ян (як і раніше — скіфи, арії) віддавна і донині включно рабини також прирівнюють до цих приречених стародавніх народів Біблії, тобто вже сьогодні зазнають різноманітних геноцидів та переслідувань?!

Понад те, зважаючи на той факт, що у випадку війни вбивство стає навіть «міцвою» (тобто обов´язком, релігійною заповіддю!), а також зважаючи на багаточисленні звинувачення українців у антисемітизмі та на найнесподіваніші «виверти» талмудистів, — не здивуємося, якщо колись дізнаємося, що проти українців і слов´ян віддавна оголошено таємну невидиму війну до повного знищення!

Підсумовуючи нашу невелику розвідку, ще раз наголосимо, що методологія, ідеологічні засади всіх навмисних злочинних голодоморів-геноцидів в Україні аж до сьогодні містяться у талмудичних джерелах іудаїзму, який давно поставив їх вище навіть 10-ти Божих заповідей. Про це і раніше свідчили багато відомих дослідників, як українських (наприклад, Павло Штепа [4, с 55-57]), так і зарубіжних (Девід Дюк [5, с 79-96] та ін.). Але коли ці свідчення почали підтверджувати навіть чесні єврейські дослідники, зокрема й Ісраель Шахак, то зникли будь-які сумніви щодо їх достовірності. І за ці небачені досі широкомасштабні злочини без терміну давності іудейсько-талмудичні вчителі та виконавці рано чи пізно постануть перед неупередженим і об´єктивним судом — якщо не людським, то Божим судом неодмінно…

Література
1. Дикий А. Евреи в России и в СССР. — Новосибірськ, 1994.
2. Куліш А. Геноцид. Голодомор 1932-1933. Причини, жертви, злочинці. — Полтава, 2000.
3. Шахак І. Єврейська історія, єврейська релігія: тягар трьох тисячоліть. — К.: МАУП, 2005.
4. Штепа П. Мафія і Україна. — Львів: ВПК «Глобус», 2002.
5. Дюк Д. Еврейский вопрос глазами американца: моё исследование сионизма. — К.: МАУП, 2002.