Роль арбітражних судів у забезпеченні законності в економічних правовідносинах і протидії економічним правопорушенням

Притика Д.

Нині нагальною потребою є вирішення проблем, що мають місце в економічних правовідносинах, підвищення рівня правосуддя саме у цій сфері, прискорення судової реформи в Україні. Як відомо, на науковій конференції з проблем соціально-економічного розвитку держави і погляду на майбутнє з програмною промовою виступив Президент України Л.Д.Кучма, проаналізувавши сучасне становище нашої держави, визначивши головні етапи її розвитку та місце у світовому співтоваристві, зосередивши увагу на незворотності процесів, що відбулися впродовж десятиріччя незалежності, які стануть міцними підвалинами для утвердження України як високорозвиненої, соціальної держави з конкурентоспроможною економікою. Економічні показники за останній період свідчать про подолання в основному тривалої руйнівної кризи і в економіці відбуваються стабілізаційні процеси, формуються передумови сталого зростання, проте втрати за цей період виявилися дуже значними, а шляхи переходу до ринкової економіки — непередбачувано важкими.

Вирішальним нині є визначення такої стратегії нашого подальшого розвитку після кризового періоду, яка забезпечила б глибоко якісні зрушення і подолання тих загрозливих тенденцій, які склалися за минуле десятиріччя. Такою загрозливою тенденцією є розбалансованість економіки, і на цьому тлі її тінізація, ураженість економічною злочинністю. За статистичними даними МВС України та даними арбітражних судів, кількість злочинів та порушень законодавства суб´єктами господарювання у сфері економіки за останні десять років зросла майже вдвічі. Зокрема, підвищеної уваги потребують бюджетна сфера, грошово-кредитні відносини, фондовий ринок, посередницька і зовнішньоекономічна діяльність. В умовах реформування економіки найбільш загрозливою в кримінальному плані є ситуація, що склалася у кредитно-банківській системі, яка стала центральною ланкою з «відмивання» злочинних капіталів.

Другим «лідером» криміналізації на сучасному етапі є, безумовно, сфера приватизації. Проникаючи у сферу приватизації, злочинність суттєво гальмує розвиток виробництва, відволікає інвестиційні і валютні кошти, стимулює інфляційні процеси, позбавляє державний бюджет значної частини доходів.

Тісно пов´язані з корупцією проблеми нецільового використання суб´єктами господарювання державних кредитів.
Зростання економічної злочинності в державі значною мірою зумовлено також нечіткою правовою визначеністю зовнішньоекономічної діяльності. Тут спостерігаються всілякі форми: створення спільних підприємств з метою отримання кредитів та приховування валютних коштів за кордоном, для разових, як правило, зовнішньоекономічних операцій на користь іноземного партнера тощо. Підґрунтя для фінансових зловживань продовжує створювати бартеризація торгівлі.

Окремо слід виділити проблему економічної злочинності, пов´язану з діяльністю різноманітних фондів, чисельність яких постійно зростає.
Певним підґрунтям злочинності є нестабільність економічного законодавства, що, з одного боку, ускладнює його правильне застосування, з іншого, — дозволяє злочинним елементам максимально використовувати таку ситуацію.
Головним стратегічним напрямом економічної політики має стати якомога швидше подолання господарського хаосу, створення необхідних економічних та правових умов для становлення цивілізованого ринку. В умовах поглиблення економічних ринкових перетворень, швидкоплинності і недосконалості правових норм особлива роль належить діяльності арбітражних судів.

Арбітражні суди як спеціалізована гілка судової влади за 10 років функціонування пройшли разом з економікою держави перший, надзвичайно напружений, складний та суперечливий за своїм змістом період глибинних трансформаційних перетворень їх утворення було одним із перших заходів влади після проголошення Декларації про державний суверенітет на шляху до впровадження ринкових правовідносин 4 червня 1991 p Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про арбітражний суд», а у листопаді 1991 p прийнятий Арбітражний процесуальний кодекс України, який став першим подібним актом у країнах СНД.

З початку свого функціонування арбітражні суди діють як спеціалізовані. Особливості їх діяльності обумовлені економічними факторами і адекватні економічному розвитку держави Як гілка судової влади арбітражні суди при розгляді господарських спорів незалежні від будь-якого впливу, здійснюють судочинство на принципах і засадах, закріплених Конституцією України. Спеціалізуючись на розгляді господарських спорів І застосовуючи законодавчі акти, які регулюють правовідносини в економічній сфері, арбітражні суди діють у руслі державної політики і є гарантом забезпечення п пріоритетів.

Особливістю і перевагою системи арбітражних судів у порівнянні із загальними судами є те, що вона, відносно невелика за кількістю працюючих і компактна за структурою, не тільки забезпечує на належному професійному рівні розгляд господарських спорів і розв´язання конфліктів, які виникають у складних умовах реформування економіки, але й проводить значну аналітичну та профілактичну роботу в координації з правоохоронними і контролюючими органами. Не менш важливим напрямом їх діяльності є робота, спрямована на сприяння удосконаленню чинного законодавства на підставі виявлених у процесі розгляду господарських спорів і застосування нормативних актів прогалин.
За десять років діяльності арбітражними судами розглянуто близько мільйона господарських спорів. При цьому їх динаміка і характер обумовлені тими ж процесами, що відбуваються в економіці. Якщо у період з 1992 p по 1995 p кількість вирішених арбітражними судами спорів зменшувалася, то починаючи з 1996 p. ця тенденція змінилася щорічно їх кількість збільшується непередбачуваними темпами минулого року досягла майже 135 тис справ Така ж тенденція збереглась нині. По розглянутих за останні п´ять років справах присуджено до стягнення близько 22 млрд. грн., сплачено суб´єктами арбітражного процесу та присуджено до Державного бюджету тільки державного мита більше 680 млн. грн. , 15 млн. доларів США та Іншої Іноземної валюти, лише за порушення норм судового процесу застосовані фінансові санкції близько 16 млн. грн.

Протягом усіх років діяльності арбітражних судів залишається стабільною якість розгляду господарських спорів. В умовах суперечливих тенденцій в економіці нестабільній законодавчій базі арбітражні суди України забезпечують вирішення більше як 98 відсотків справ на належному професійному рівні і у відповідності із законом. Проте саме ці 2 відсотки справ (у першому півріччі 2000 p цей показник знизився до 1,6 відсотка) становлять найбільш спірні, резонансні справи, до яких доводиться неодноразово повертатися, змінювати рішення, навіть на протилежне, але не з кон´юнктурних, а тим більше політичних міркувань (як це Іноді висвітлюється в засобах масової інформації з подачі невдоволеної сторони), а тому, що вони ускладнені суперечливими і заплутаними відносинами або пов´язані з недосконалістю правового регулювання. Так, неодноразово вирішувалися справи, пов´язані Із застосуванням пільг для іноземних інвесторів, а також деякі справи, пов´язані з перерозподілом власності, поверненням деяких об´єктів або частини акцій у державну власність тощо. Саме результати розгляду цих справ, які стосуються великих матеріальних цінностей, іноді викликають негативні оцінки дій і рішень суду. Незважаючи на це, знову і знову скрупульозно перевіряються підстави прийнятих рішень з точки зору чинних законів, у тому числі спрямованих на протидію криміналізації і тінізації економіки.
При цьому враховується безліч чинників одночасно, наприклад необхідність забезпечити підтримку вітчизняного виробника і надійний захист іноземного інвестора, запобігти банкрутству добросовісного виробника внаслідок непомірного податкового тиску і в той же час забезпечити неухильне виконання зобов´язань по податках, необхідність діяти в інтересах наповнення бюджету і не допустити незаконних дій органів податкової адміністрації щодо виконання зборів податків у будь-який спосіб, забезпечити своєчасне стягнення боргів з виробників за спожиті енергоносії і в той же час враховувати відсутність проплат продукції.

За останній час в економіці спостерігаються стабілізаційні процеси, спрямовані на подолання економічної розбалансованості і прискорення впровадження ринкових відносин, що позначилося на характері справ, а саме збільшилась кількість справ, пов´язаних з укладанням, зміною та розірванням договорів, спорів з розрахунків, заяв про визнання недійсними актів державних та інших органів, справ, пов´язаних з приватизаційними процесами, кредитними, земельними, орендними правовідносинами, зовнішньоекономічною діяльністю тощо. Особливо велику питому вагу у загальній кількості справ набули справи про банкрутство, а також справи, пов´язані із забезпеченням надходжень до Державного бюджету.

Значне збільшення кількості звернень суб´єктів господарської діяльності різних форм власності та Інших органів до арбітражних судів призвело до структурних змін у складі арбітражних судів. За Указами Президента України у квітні 1998 p у складі арбітражних судів були утворені спеціальні колегії з розгляду справ про банкрутство, а в серпні 1999 — арбітражні колегії з розгляду справ про стягнення податків, зборів (обов´язкових платежів), що значно зміцнило арбітражні суди та сприяло поліпшенню судового захисту у сфері економіки. Динаміка кількості звернень суб´єктів господарювання та Інших органів до арбітражних судів, розвиток системи свідчать не тільки про активізацію глобальних процесів в економіці, але й про підвищення довіри суб´єктів підприємницької діяльності до арбітражних судів України як гаранта забезпечення їх прав та законних інтересів.
Однією з найважливіших особливостей спеціалізованих арбітражних судів є активна їх участь у протидії економічним правопорушенням, ними зроблені відчутні кроки щодо організаційного забезпечення взаємодії з іншими гілками державної влади, правоохоронними і контролюючими органами. Проведені заходи за участю відповідальних представників усіх правоохоронних і контролюючих органів дали значний Імпульс не тільки для розширення сфери взаємодії та її скоординованості, але й стимулювали систематичне проведення спільних нарад, конференцій, семінарів на місцях з питань однакового застосування законодавства, обміну інформацією про виявлення порушень закону, застосування запобіжних заходів щодо недоліків як у діях правоохоронних органів, так в арбітражній практиці.

Найбільш важливою в системі протидії правопорушенням є взаємодія з податковими органами та прокуратурою, по-перше, у зв´язку з функціями, які вони виконують, а, по-друге, — найбільшою питомою вагою справ, які за їх участю розглядаються арбітражними судами. У загальній кількості справ — 210 тис , розглянутих арбітражними судами України у 1999 p. і першому півріччі 2000 p кількість справ, порушених за заявами прокурорів (їх заступників), становить 32 відсотки. За попередніми даними за дев´ять місяців 2000 p за позовами прокурорів розглянуто більше 30 тис справ, присуджено до стягнення близько 2,5 млрд. грн., що становить більше 60 відсотків від заявлених сум.

В умовах надзвичайного загострення проблеми наповнення Державного бюджету справи про стягнення податків, зборів та інших обов´язкових платежів набули особливої актуальності Як уже зазначено, в складі арбітражних судів почали діяти спеціальні колегії з розгляду цієї категорії спорів. Це дало можливість підвищити якість їх розгляду, прискорити стадії судового розгляду та відстежити характер порушень чинного законодавства.

Актуальною з точки зору боротьби з економічною злочинністю залишається проблема наявності значної кількості фіктивних фірм і підприємств. Значна частина їх зареєстрована за підробленими, загубленими паспортами або паспортами померлих громадян. Кількість заяв про визнання недійсною державної реєстрації підприємств має тенденцію до зростання. Як правило, арбітражні суди виносять рішення про задоволення таких позовів, проте це не вирішує загальної проблеми, оскільки відсутній механізм реалізації таких рішень. Як наслідок — існують підприємства, які діють за межами правового поля, маючи всі офіційні атрибути штампи, печатки, бланки, працюючи на тіньовий капітал.

Незважаючи на те, що більшість заяв про скасування реєстрації надходить від прокуратури і податкових органів, подальша діяльність підприємств, реєстрація яких скасована державними адміністраціями, залишається безконтрольною. Це зумовлено тим, що законодавчо не визначено орган на який покладаються повноваження по їх ліквідації. Вищий арбітражний суд України неодноразово звертався до компетентних органів з пропозиціями негайно вирішити це питання, проте воно до цього часу залишається неврегульованим. На наш погляд, виходом з цього неприпустимого становища до його вирішення у законодавчому порядку було б встановлення контролю за реальною ліквідацією зазначених вище підприємств з боку правоохоронних органів.

Болючим для держави, зокрема для соціальної сфери, залишається питання банкрутства підприємств. З 1 січня 2000 p набрав чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Проте робити висновки про кардинальні позитивні результати його дії ще рано. Перші висновки суддів і статистика свідчать, що зміна програми банкрутства створює умови для збереження підприємства, його майна, робочих місць і дає можливість, змінивши керівництво, а Іноді профіль, дати новий Імпульс виробництву.
Банкрутство розглядається не як неможливість сплати боргу, а як неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредитора.

Простежуються певні зміни і в судовій практиці. Кількість справ про банкрутство, що порушуються арбітражними судами поступово стабілізується. Якщо за 1999 рік їх кількість становила 12,6 тис , то за 9 місяців 2000 року лише 3,5 тис. Проте проблема банкрутства для економіки країни залишається гострою Станом на 01 102000 залишок нерозглянутих справ становить 11,8 тис. А це означає, що саме така кількість підприємств перебуває у критичному фінансовому стані.

Створення Указом Президента України колегій з розгляду справ про банкрутство дало можливість організаційно вирішити питання розгляду цих складних і трудомістких справ залучити до їх вирішення високопрофесійних суддів.

Прискоренню розгляду справ про банкрутство сприяє передбачена новим Законом поряд із загальною (повною) процедурою і спрощена процедура розгляду цих справ Боржниками у таких справах майже завжди є підприємства, які тривалий час не здійснюють підприємницької діяльності.

Прикро, що в новому Законі не враховані пропозиції Вищого арбітражного суду, спрямовані на усунення суперечностей і запобігання використанню процедури банкрутства у злочинних цілях. Як свідчить практика, інколи з моменту початку процедури банкрутства починається криміналізація діяльності учасників цього процесу, майно розкрадається, розбазарюється, привласнюється, реалізується за безцінь тощо. Новий Закон логічно ґрунтується на виконанні судових процедур підготовленими і ліцензованими арбітражними керуючими. Проте в Україні підготовка таких спеціалістів тільки починається, немає належної підготовчої бази, не визначено кваліфікаційні вимоги та механізм ліцензування арбітражних керуючих. Внаслідок такого стану до арбітражних керуючих, членів ліквідаційних комісій потрапляють особи не обізнані у питаннях господарської діяльності, а подекуди й кримінальні елементи. Таким чином канал розкрадання майна та Інших зловживань на стадії процедури банкрутства практично продовжує діяти.

Всім добре відома істина, що ефективність діяльності судової системи визначається за умови, коли рішення суду виконане. Саме тут має місце вузол проблем, який безпосередньо пов´язаний з проблемами економічної злочинності. На ти стадії більш за все виявляються такі правопорушення, як ухилення від повернення боргу, приховування майна, коштів, цінностей Інші зловживання. Створена виконавча служба ще неспроможна працювати на рівні потреб держави. Існуючі розбіжності в законах «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» з діючими процесуальними нормами мають бути негайно усунуті.

Є факти коли загальні суди скасовують постанови державного виконавця про порушення ними виконавчого провадження щодо виконання рішень арбітражних судів, що неприпустимо оскільки таким чином фактично здійснюється ревізія рішень арбітражних судів.
При перенавантаженні державних виконавців рішеннями загальних судів рішення арбітражних судів, зокрема, у справах про звернення стягнення на майно боржників, яких у 2000 p збільшилося майже втричі, у багатьох випадках залишаються без виконання або розтягуються в часі що призводить до того, що майно зникає. Сума коштів, присуджена до стягнення арбітражними судами по майнових вимогах у 1999 p — 3 млрд. 232 млн. грн. , не йде ні в яке порівняння з розміром усіх коштів, стягнутих Державною виконавчою службою за рішеннями всіх судів України — менше 1 млрд. грн.

При такому співвідношенні присуджені до стягнення арбітражними судами за 9 місяців 2000 p близько 8 млрд. грн. значною мірою залишаються не стягнутими.
Поза увагою виконавчої служби перебуває стягнення коштів за наказами арбітражних судів, які знаходяться на виконанні у банках Виконання цих наказів не контролюється й іншими державними службами Чимало випадків, коли наказ залишається без виконання з посиланням на відсутність обігових коштів, у той час коли операції по розрахунках без перешкод здійснюються з інших рахунків або через філії та Інші установи банків.
Для більш ефективної співпраці з Державною виконавчою службою вважаємо за необхідне запровадити спеціалізацію їх діяльності, виділивши окремі підрозділи по виконанню рішень, ухвал, наказів арбітражних судів Враховуючи, що в арбітражних судах останнім часом посилюється контроль за виконанням рішень, а також збільшується кількість фактів застосування штрафних санкцій відповідно до ст. 119 АПК України, створення таких підрозділів у Державній виконавчій службі сприяло б посиленню співпраці у стягненні коштів з боржників, допомогло б уникати зловживань на стадії виконання судових рішень.

У сфері економіки особливо вразливими виявилися бюджетна і банківська система, грошово-кредитні відносини, приватизаційні процеси, зовнішньоекономічна діяльність Раніше моніторинг цих справ у арбітражних судах не проводився, не було можливості відстежувати стан додержання законності за матеріалами справ. Нині ми працюємо над підвищенням організаційного забезпечення цієї роботи з використанням нових електронних технологій.

Створена Єдина комп´ютерна система арбітражних судів України, що охоплює всі арбітражні суди областей, разом з унікальним програмним забезпеченням та автоматизацією судового діловодства є надійною базою для подальшої комп´ютеризації всієї судової влади в процесі й реформування. Ми прагнемо використати п можливості для посилення координаційної роботи в системі протидії економічній злочинності.
Стабілізація економіки і виведення й на траєкторію сталого зростання не можуть бути досягнуті без кардинального поліпшення законотворчої практики, прийняття таких законодавчих актів, які відповідали б як сучасним реаліям, так і перспективам розвитку економіки. Процедура опрацювання та прийняття законодавчих актів потребує вдосконалення законодавчого процесу, створення єдиного центру з координації законопроектних робіт, систематизації та кодифікації законодавства. Доцільно було б запровадити порядок, за яким прийняття нових законодавчих актів здійснювалося б за умови всебічного аналізу проектів таких актів, у тому числі на предмет їх узгодження з іншими законами а також вивчення ефективності у досягненні поставлених цілей.

Потребує вдосконалення нормотворча діяльність державних органів, яка на даний час спрямована переважно на формування окремих елементів створення ринкового механізму та відповідного правового забезпечення функціонування економіки. До того ж відповідні відомчі Інструкції, положення, правила не завжди відповідають вимогам закону, що свідчить про недостатню увагу до створення умов дня ефективної діяльності правових служб державних органів. Нагальною є потреба у переході від регулювання окремих аспектів економічних відносин за допомогою підзаконних нормативних актів до їх врегулювання виключно законами. Це сприятиме стабільності правового регулювання господарських відносин та усуненню наявних суперечностей у нормах законодавства. Наприклад, вирішення проблеми недосконалості податкового законодавства можливе лише з прийняттям Податкового кодексу України, який визначав би основні принципи податкової політики забезпечив би їх чітку та ефективну реалізацію. Тільки прийняття такого кодексу може вирішити проблему кодифікації правових актів у сфері регулювання податкових відносин.

Нагальною є потреба в законодавчому унормуванні питань, пов´язаних із застосуванням державними органами до підприємств, установ, організацій заходів відповідальності за порушення встановлених державою правил здійснення господарської діяльності, у тому числі за порушення податкового законодавства. Чинне законодавство містить значну кількість правових норм, які встановлюють відповідальність юридичних осіб за вчинення протиправних дій. Це, наприклад, норми, що передбачають стягнення з підприємств, установ, організацій фінансових санкцій, штрафу, зупинення операцій на рахунках у банківських установах, конфіскацію предметів, що є безпосередніми об´єктами правопорушення, обмеження господарської діяльності, зупинення дії ліцензії. Хоча згадану відповідальність за протиправні дії юридичної особи чинним законодавством не віднесено до адміністративної, вона фактично має ознаки такої відповідальності Відтак щодо відповідальності до якої відповідними державними органами притягуються юридичні особи — суб´єкти господарювання, повинні були б Існувати строки для накладення стягнення, як це передбачено ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення Однак названий кодекс недвозначно визнає суб´єктом відповідальності за адміністративне правопорушення лише фізичну (у тому числі посадову), а не юридичну особу (підприємство, установу організацію).
З викладеного випливає, що застосування згаданої відповідальності щодо юридичних осіб (на відміну від фізичних) законодавчо не обмежено якимись певними строками. Практично це означає можливість стягнення наприклад, сум фінансових санкцій або штрафу з юридичних осіб за будь-який період часу незалежно від моменту виявлення правопорушення. При цьому стягувана сума може бути непорівняною з правопорушенням якого припустилася юридична особа, що негативно позначається на результатах господарської діяльності такої особи, і в кінцевому підсумку призводить до зменшення бюджетних надходжень. До того ж така ситуація ускладнює вирішення арбітражними судами господарських спорів, пов´язаних із зворотним стягненням списаних державними органами у безспірному порядку сум. Наведена проблема могла б знайти своє вирішення у новому Адміністративному кодексі України, який унормовував би питання відповідальності як фізичних, так і юридичних осіб у цій сфері правовідносин. Забезпечення належного захисту прав та законних інтересів учасників кредитних правовідносин потребує здійснення відповідних заходів щодо удосконалення правового регулювання і у ти сфері правовідносин. На даний час в Україні нормативним актом, який на рівні закону регулює кредитні правовідносини, є лише Цивільний кодекс Української РСР і тільки одна ст. 382 цього кодексу стосується названого предмета правового регулювання (щодо юридичних осіб) і до того ж містить лише відсилочні норми. По суті, кредитування — один з найважливіших важелів розвитку економіки країни і суспільства в цілому, — регулюється підзаконним актом — Положенням «Про кредитування», затвердженим постановою Правління Національного
банку України від 28 09 95 № 246 На нашу думку, найбільш ефективним засобом комплексного врегулювання кредитних правовідносин було б прийняття Закону України «Про кредит».

Практика вирішення арбітражними судами господарських спорів свідчить, що головним недоліком у законодавчій сфері є те, що наявні нормативні фрагменти регулювання господарських процесів або не мають органічного зв´язку, або безнадійно застаріли Наприклад, Цивільний кодекс Української РСР, незважаючи на внесені до нього зміни, у своїй основі суперечить наявним соціальним і економічним реаліям України. Тому прийняття нового Цивільного кодексу України є однією з найважливіших умов нормального функціонування економіки, формування засад правової держави та громадянського суспільства в Україні Новий Цивільний кодекс України повинен мати чітку ринкову спрямованість. Це означає закріплення в ньому універсальних інститутів приватного права.

Однак соціальна спрямованість ринкової економіки не може забезпечуватись регулюванням господарської діяльності лише нормами. Цивільного кодексу, оскільки є потреба у державному впливі на процеси господарювання, гармонізації приватних суспільних інтересів. Це завдання необхідно вирішувати шляхом прийняття Господарського кодексу, до якого на основі системного об´єднання та кодифікаційної обробки будуть включені інструменти державного регулювання економіки в суспільних інтересах.

У цьому контексті не можу не зупинитись на штучно створеній, на мій погляд, проблемі Господарського кодексу прибічникам Господарського кодексу закидають, що його прийняття означає посилення впливу втручання держави в економічні правовідносини обмеження економічної свободи, яка, мовляв, може бути забезпечена нормами лише цивільного права, що є продуктом розвитку цивілізованого суспільства протягом всієї історії.

Теоретично можна побудувати таку парадигму, при якій цілком достатньо прийняти Конституцію Цивільний кодекс, щоб оголосити створення ринкових умов всю економічну систему змусити працювати в автоматичному режимі без втручання держави. Проте ця ідея не має нічого спільного з практикою реальним життям ігнорується золоте правило, яке дуже виразно сформулював Президент України у згаданій доповіді держава може звільнити економіку від своєї присутності тільки там, де сформовані ефективно діють повноцінні ринкові механізми «У нас на стартовому етапі вийшло знову з точністю до навпаки сьогодні треба виправляти ситуацію невідкладно».

Як свідчить практика реформування економіки, без щоденного, постійного прискіпливого втручання держави не можна створити нормальних ринкових умов для суб´єктів господарювання. Необхідним є дуже професійне, гнучке, деталізоване, виважене і своєчасне правове регулювання господарських відносин, засноване на класичних нормах законодавства.

В сучасних умовах першочерговим завданням залишається реформування судової системи Незважаючи на те, що Конституція України ще у червні 1996 p визнала необхідність реформування судової системи, процес розроблення нового закону про судоустрій занадто затягнувся та втратив динаміку. Доводиться констатувати, що Верховна Рада недооцінила важливість вказаного закону, згаяла багато часу на розроблення та обговорення проекту, який сама ж визнана неприйнятним. Головною перешкодою у реформуванні судової системи стало ігнорування у законопроекті принципу спеціалізації, який Конституція поширила на суди загальної юрисдикції в цілому. Не зайве знати, що необхідність поглиблення галузевої спеціалізації була визнана ще Концепцією судово-правової реформи 1992 p, потім підтверджена Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України 1995 p. і логічно знайшла розвиток у Конституції 1996 p.
Запроваджуючи принцип спеціалізації у розбудову судової системи, Конституція України надала можливість законодавцю визначити для суспільства пріоритети з питань захисту тих правовідносин, що становлять для нього особливий Інтерес. Актуальними для України, окрім господарської, є адміністративна, кримінальна та цивільна судові юрисдикції, як це було визнано ще у ст. 39 зазначеного вище Конституційного договору. Саме з цих галузей правовідносин доцільно забезпечити спеціалізований (тобто професійний) судовий захист, а саме створити відповідні спеціалізовані суди з урахуванням досвіду роботи теперішніх арбітражних судів. У цьому контексті необхідно визначитися і щодо військових судів. Військовослужбовці як громадяни України мають право відповідати перед судом та звертатися до суду за захистом своїх прав і свобод на загальних засадах.

Реформування судової системи потребує виважених рішень та відповідної участі всіх гілок влади у реалізації. Необхідно розробити Програму спільних дій з реформування судоустрою, визначити етапи реформування та витрати на них. Таку Програму мала б розглянути Рада з питань реформування судової системи України при Президентові України, до якої входять представники всіх гілок влади.

В інтересах держави і суспільства зберегти в Україні гарантований судовий захист навіть в умовах реформування її судової системи. У зв´язку з цим необхідно максимально використати потенціал старої судової системи для введення в дію нової. Як зазначив Президент України у своїй доповіді, ідеологія реформування в багатьох випадках зводиться до сумно відомого з історії принципу — спочатку зламати, зруйнувати все до основи, а потім розпочати спорудження нового з нульової позначки. У цьому разі не враховується не тільки головний постулат суспільного процесу — наступність розвитку, а й те, що країна будувала свою судову систему впродовж більше сімдесяти років на інших засадах і тому процес утвердження нового буде значно тривалішим у часі і на порядок складнішим від будь-якого уявлення.

Чинний суддівський корпус, у тому числі і його керівний склад, зобов´язані з усією відповідальністю взяти активну участь у реформуванні судоустрою, сприяти відповідним процесам. Цілі та завдання нового етапу розвитку є, підкреслив Президент України, на порядок складнішими і масштабнішими від тих, які вирішувалися у попередні роки. Це повністю стосується і нашої системи.

Завдання щодо посилення ефективності діяльності арбітражних судів не можуть бути вирішені без належного кадрового забезпечення. І не тільки з точки зору професійної підготовки суддів та інших працівників арбітражних судів, а й з точки зору їх моральних якостей, доброчесності і принциповості. Ці критерії набувають вирішального значення у сучасних умовах. Впродовж останніх років цілеспрямовано ведеться безкомпромісна боротьба з кожним випадком несумлінності, упередженості суддів. Проте результативність є досить низькою через дуже складний, громіздкий, розтягнутий у часі, а іноді просто й не логічний порядок звільнення суддів, які себе скомпрометували і не відповідають цьому високому званню.

Вищий арбітражний суд України гостро реагує на листи, заяви і скарги на дії суддів, проте, як правило, такі звернення мають абстрактний характер, без наведення конкретних фактів зловживань. Незважаючи на окремі випадки порушень, ми не можемо погодитись із звинуваченнями невдоволених рішеннями арбітражного суду осіб, навіть наділених високими повноваженнями, оскільки це не відповідає дійсності і спростовується багаторічною позитивною діяльністю суддівського корпусу арбітражних судів України. Мета таких заяв, як свідчить практика, — скомпрометувати суд і викликати громадську недовіру до нього.

Вищий арбітражний суд України, як і вся система арбітражних судів, відкриті для співпраці щодо оздоровлення і реформування економіки України відповідно до Стратегії соціального і економічного розвитку з усіма державними органами, науковими закладами, засобами масової інформації.