загрузка...

Висновки та рекомендації з актуальної теми

Прийняття Цивільного процесуального кодексу України 2004 р. стало суттєвим кроком у вдосконаленні судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, приведення правосуддя в Україні до міжнародних стандартів.

Разом із тим у процесі здійснення правосуддя з цивільних справ виникають проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу України. Очевидно, що прийняття кодексу не вирішило існуючих у практиці судочинства таких нагальних проблем, як тривалий розгляд судових справ, правової допомоги, ефективності перегляду судових рішень, виконання судових рішень, ефективності процедур судочинства. Залишаються також не вирішеними проблеми системного розвитку та гармонізації процесуального законодавства. Процесуальна наука здебільшого досліджує питання застосування процесуального законодавства, не розвиваються порівняльно-правові дослідження.

Подальше вдосконалення практики судочинства органічно пов’язується з реальним утвердження верховенства права у суспільстві і забезпеченням кожному права на справедливий судовий розгляд незалежним та неупередженим судом.

Узагальнення публікацій з актуальної теми номера дає змогу дійти певних висновків і рекомендацій.

  1. Створення умов для утвердження верховенства права в державі та забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді потребує утвердження незалежності судової гілки влади та вжиття заходів щодо:
  • доступності правосуддя;
  • удосконалення практики судочинства, створення законодавчих гарантій на дотримання строків судового розгляду, інших процесуальних гарантій відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
  • забезпечення виконання рішень судів.

2. З метою підвищення впливу процесуальної науки на законотворчу діяльність та практику судочинства розширити порівняльно-правові дослідження моделей судочинства та тенденції розвитку процесуальних систем, базових цінностей судочинства для подальшої гармонізації судочинства в аспекті використання кращих та більш нейтральних з культурної точки зору елементів континентальної та англосаксонської систем права.

3. Важливим є дослідження проблеми реалізації конституційних засад судочинства у судовій практиці, а також застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як частини національного законодавства. У зв’язку з цим актуальним є вирішення питань прямого застосування норм Конституції у судовій практиці та механізмів реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини з точки зору втілення справедливого правосуддя.

4. Чинні процесуальні кодекси - Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний кодекс базуються на позовних провадженнях судочинства і мають багато спільного. Це зумовлюється єдністю конституційних засад, цілей, властивостей, які закладені не тільки в самій природі процесуального права, а й природі суду як органу, наділеного від імені держави функцією здійснення правосуддя. Ця спільність виявляється також у нормах, що закріплюють процес доказування, процедуру перегляду судових рішень, гарантії прав осіб, що беруть участь у справі, тощо.

Незважаючи на таке єднання в системі процесуального права, виразно простежується неузгодженість та диспропорція. Зокрема, у чинних процесуальних кодексах по-різному викладені принципи процесу стосовно їх кількості та змісту, по-різному врегульовані єдині для процесуальних галузей положення доказового права тощо.

5. Для впровадження ефективного судочинства визначальним стає професійний рівень практики застосування законодавства. Ефективність судочинства пов’язана з використанням належних та пропорційних процесуальних засобів. У цьому відношенні концептульна ефективність судочинства не можлива без активної ролі судді у керівництві процесом. У цьому відношенні не має достатніх теоретичних та законодавчих підстав у сучасних процесуальних системах будувати моделі та процедури судочинства на контрасті змагальної або інквізиційної моделі судочинства.

6. Особливої уваги з точки зору реалізації вимоги на справедливий судовий розгляд у судочинстві заслуговує проблема ефективності існуючих моделей судових процедур. Насамперед це стосується перегляду судових рішень, що вступили в законну силу, у касаційному порядку. Існуючі процедури касаційного перегляду не довели своєї ефективності та унеможливлюють своєчасний розгляд справ

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Можливість та підстави перегляду судових рішень у касаційному порядку слід скорегувати з вимогою правової визначеності та остаточності судового рішення, що вступило у законну силу, яка відбиває підходи Європейського суду з прав людини щодо реалізації принципу верховенства права при здійсненні правосуддя. Потребує також певної модернізації процедура перегляду судових рішень Верховним Судом України. Існують теоретико-практичні підстави модернізації процедури заочного розгляду справи тощо. Враховуючи стрімкий розвиток науково-технологічного прогресу, доцільно розвивати нові напрями наукових досліджень, спрямованих на розробку та обґрунтування пропозицій щодо змін процесуального законодавства та впровадження «електронного судочинства», враховуючи досвід інших країн.

7. Ключовим питанням для здійснення справедливого судочинства є ефективність виконання судових рішень. Відповідно до чинного процесуального законодавства та прецедентної практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень є частиною судового розгляду. У зв’язку з цим, незважаючи на різні зміни в останні роки законодавства про державну виконавчу службу та виконавче провадження, актуальною є проблема щодо обґрунтування нових моделей виконання судових рішень та виконавчого провадження, а також розробка пропозицій щодо новелізації законодавства «Про державну виконавчу службу» та «Виконавче провадження».