загрузка...

Охорона навколишнього природного середовища — важлива функція української держави

ТИХИЙ В., РУДЕНКО М.

Корнякова Т. В. Кримінологічні засади запобігання органами прокуратури злочинам проти довкілля : моногр. / Т. В. Корнякова. — К. : Ін Юре, 2011. — 408 с. — Бібліогр.: с. 382-408.

Дослідження присвячено теоретичним і прикладним питанням однієї з гострих проблем сучасності — злочинності у сфері навколишнього природного середовища. Розглядається його суспільна цінність і охорона як важлива функція української держави, наведено кримінально-правову і кримінологічну характеристики злочинності у сфері довкілля, проаналізовано формування детермінаційного комплексу цих злочинів, обґрунтовано кримінологічну функцію органів прокуратури щодо запобігання екологічній злочинності та її ресурсного забезпечення.

Для науковців, працівників правоохоронних органів і широкого кола читачів.

 

Сучасні світові реалії свідчать, що однією з найскладніших проблем планетарного масштабу стала проблема екологічної злочинності. Катастрофи та аварії глобального характеру (Чорнобиль, Фукусіма та ін.), пов’язані часом з недбалим поводженням з атомною енергетикою, злочинним використанням у сфері екології новітніх досягнень науки і техніки, пріоритетністю особистого або корпоративного інтересу і підприємництва всупереч законам природи, порядку та сталого розвитку держави і суспільства - усе це ставить перед дослідником злочинності у сфері навколишнього природного середовища серйозні наукові завдання, які потребують концептуального комплексного теоретичного їх осмислення і вирішення питань прикладного характеру. Охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід’ємна умова сталого розвитку України. Досягнення цих цілей є основою внутрішньої та зовнішньої екологічної політики держави.

Особливо небезпечна ситуація складається в Україні, де антропогенний тиск на навколишнє природне середовище досяг загрозливого рівня, що суттєво впливає на стан національної безпеки. Недарма в Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики в Україні на період 2020 року» від 21 грудня 2009 р. наголошується, що пріоритетними напрямами вирішення екологічних питань в Україні стають заходи загальносоціального, правового і спеціально-кримінологічного характеру.

У зв’язку з означеним вельми актуальним стає кримінологічне дослідження ефективності діяльності суб’єктів із природоохоронною і запобіжною функціями, зокрема прокуратури. Саме ідеї створення кримінологічних засад запобігання екологічній злочинності, тобто теоретичних основ, органами прокуратури і присвячена монографія Т. Корнякової.

Обґрунтуванню цієї ідеї підпорядкована структура монографічного дослідження, яке складається зі вступу і 5 розділів.

У першому розділі книги «Суспільна цінність навколишнього природного середовища та проблема запобігання злочинності проти довкілля» автор (як у цьому, так і у наступних розділах) на базі вивчення значної кількості літературних джерел, законодавчих і підзаконних актів та практики їх застосування переконує, що всебічна й ефективна охорона навколишнього природного середовища неможлива без належного наукового підґрунтя вирішення нагальних завдань, які стоять перед людством. У цьому випадку, на думку дослідника, теоретичними засадами запобігання злочинам проти довкілля є кримінологічна теорія запобігання злочинності з її науковими положеннями і рівнем сучасних розробок методів протидії.

Цеглинками створення кримінологічної теорії запобігання екологічної злочинності саме органами прокуратури є аналіз стану кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища (розділ 2) і кримінологічна характеристика злочинності проти довкілля (розділ 3), який містить детальний розгляд кількісно-якісних її показників за 10 останніх років, відомості про латентність, особу злочинця і детермінацію. Опрацьовуючи зазначену кримінально-правову і кримінологічну інформацію, автор доходить до низки висновків, зокрема: кримінально-правову охорону довкілля необхідно розглядати з позиції кримінологічної науки з метою виявлення співвідношення між суспільною небезпечністю сучасної екологічної злочинності та адекватністю відображення її у складах злочинів, передбачених розділом VIII Кримінального кодексу України, а також й якістю запобіжної функції кримінального законодавства та практики його застосування; узагальнення кількісно-якісних показників злочинності на базі їх системного дослідження дозволило виокремити типові характеристики злочинних проявів у сфері екології; вивчення основних тенденцій сучасної екологічної злочинності сприяло отриманню нових наукових знань про її структуру та основні кримінологічні риси особи злочинця та ін.

На нашу думку, правильним є висновок автора про те, що до безпосередньої детермінанти екологічної злочинності та її проявів, насамперед, слід віднести суб’єктивний чинник, або так звані дефекти свідомості та психології суб’єктів суспільства на різних рівнях його групової організації. При цьому не виключається і потужний детермі- наційний вплив об’єктивного чинника.

Слід підтримати точку зору автора, що екологічна злочинність, як суспільно небезпечне явище нераціонального, деструктивного людського ставлення до навколишнього природного середовища, котре створює загрозу сталості екологічних відносин, цілісності фізичних і біологічних умов безпеки життєдіяльності людей і екосистем, причинно зумовлена рівнем соціальної культури громадян, взагалі соціуму і адекватністю реакцій державного правоохоронного і запобіжного механізму на злочинні її прояви. За результатами дослідження автора цей механізм має суттєві недоліки і вади.

У розділі 4 «Кримінологічна функція органів прокуратури щодо запобігання злочинності у сфері навколишнього природного середовища» вперше на досить високому рівні обґрунтується кримінологічна функція органів прокуратури у запобіганні злочинності у сфері екології, висвітлюються основні її напрями і форми, ставляться і вирішуються проблеми підвищення ефективності запобіжної діяльності органів прокуратури. Автор стверджує і розвиває положення, що проявами кримінологічної функції органів прокуратури є: правоохоронна, координаційна, правотворча, аналітико-прогно- стична та ідейна-виховна. Цей розділ монографії, на нашу думку, є значним прирощенням теоретичних уявлень про потенційні, не використані можливості органів прокуратури у запобіганні екологічної злочинності.

Наукове значення має і розділ 5 монографії, де аналізується сучасний стан ресурсного забезпечення кримінологічної функції органів прокуратури щодо запобігання екологічній злочинності та питання вдосконалення правового, організаційно-методичного, інформаційно-аналітичного та наукового її аспектів.

Викликає зацікавленість підрозділ 5.4 монографії стосовно міжнародного співробітництва органів прокуратури України у виконанні кримінологічної запобіжної функції. Поза сумнівом, вирішення проблеми протидії екологічній злочинності в Україні на сучасному, а тим більше майбутньому розвитку суспільства в умовах процесу світової глобалізації можливе лише за умови широкого й активного міжнародного співробітництва з іншими країнами у цій сфері. Це зумовлено також, на думку автора, насамперед такими обставинами: а) глобальним характером як екологічних проблем, так і визнанням навколишнього природного середовища об’єктом наднаціонального рівня, що не визнає державних кордонів; б) транскордонним характером забруднення навколишнього природного середовища; в) міжнародними зобов’язаннями України щодо охорони довкілля; г) необхідністю поширення процесу міжнародного обміну досвідом і технологіями. У монографії розробляються основні форми міжнародного співробітництва прокуратури України у сфері запобігання екологічній злочинності.

У монографії широко наведена практика прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у галузі охорони довкілля. Взагалі, практичним аспектам діяльності прокуратури в екологічній сфері приділено значну увагу, яка проявляється у пропозиціях правильно обирати варіанти дій у тій чи іншій стадії запобігання екологічній злочинності. А той факт, що монографія базується не тільки на власному практичному досвіді авторки, а й на узагальненому досвіді діяльності органів прокуратури у запобіганні злочинам проти довкілля, говорить сам за себе.

Монографія та її висновки і рекомендації ґрунтуються на міцних теоретичних знаннях та емпіричних даних, законодавчих і відомчих актах, міжнародних документах, даних емпіричних досліджень. Пропозиції, рекомендації, теоретичні висновки мають перспективне значення як для теорії, так і для практики протидії злочинності.

Отже, є усі підстави вважати, що монографія Т. Корнякової є цілісним науковим дослідженням, в якому розглянута і вирішена теоретична і прикладна проблема створення кримінологічних засад запобігання органами прокуратури злочинності проти навколишнього природного середовища.

У цілому монографія Т. Корнякової становить, безумовно, інтерес для працівників правоохоронних, насамперед органів прокуратури, та правозастосовних органів, професорсько-викладацького складу вищих юридичних навчальних закладів, насамперед, що спеціалізуються на викладанні дисциплін, пов’язаних із прокурорською діяльністю, екологічним правом, кримінологією, кримінальним правом, оскільки в Україні не мається аналогів та інших робіт із зазначеного питання. Цікава вона і для тих, кому небайдужа доля Матінки-Природи.