загрузка...

Кримінально-правовий захист честі та гідності особи в Україні

Бортник В.

Проблеми захисту честі та гідності особи були і є актуальними протягом всього існування суспільства. Такими вони є і нині, що обумовлює дослідження цього питання як українськими, так й зарубіжними вченими. Вказаним дослідженням займалися: О.Бандурка, М.Коржанський, П.Михайленко, В.Осадчий, П.Рабінович, В.Сташис, В.Тацій та інші вчені.

Останнім часом з´явились окремі статті стосовно кримінального захисту честі та гідності особи: [1, 1-4]; [2, 50]; [3].

З прийняттям Конституції України пов´язаний новий науковий підхід до розуміння категорій честі та гідності людини. Вона закріплює честь і гідність особи як ціннісне благо, що вимагає поваги до людини, визнання її прав, свобод та інтересів; як важливий бік соціальної і моральної свободи особи. У Конституції України йдеться: «Людина, її життя і здоров´я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3).

Етико-юридична конструкція честі і гідності в Основному Законі позитивно закріплена у всій сукупності сторін і зв´язків об´єктів правового регулювання, вона відіграє суттєву роль у всій життєдіяльності громадянина, є передумовою вільного, всебічного розвитку особи в економічному, політичному, духовному і культурному житті громадянина. Цілісність конституційного закріплення честі і гідності подана у всій повноті і всебічному охопленні різноманітних якостей та значень цих категорій.

Конституція України (статті 3, 8, 21, 22, 28, 29, 32, 41, 55, 68, 80, 92, 102, 105 та інші), а також норми галузевого законодавства враховують як соціальний, так й індивідуальний бік честі і гідності, їх об´єктивний, суб´єктивний та особистісний аспекти. У конституційному опосередкуванні об´єктивні аспекти честі і гідності збігаються з тим правовим становищем, в якому дана особа перебуває насправді. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституція (ст. 80) передбачає відповідальність у парламенті народних обранців лише за образу і наклеп. Окремою статтею (105) встановлено відповідальність за посягання на честь та гідність Президента України.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано головним обов´язком Української держави. Всі права людини взаємозалежні, взаємопов´язані й неподільні. Не можна заперечувати того, що, насамперед, мають бути забезпечені конституційні права на захист честі та гідності. Оскільки Конституція України, її положення є нормами прямої дії і вони мають найвищу юридичну силу, то чинне законодавство, у тому числі й кримінальне, повинне відповідати конституційним нормам і, відповідно, захищати честь та гідність людини. Крім того, Україна намагається стати повноправним членом Європейської Співдружності, бере зобов´язання дотримуватися міжнародних стандартів з прав людини. А в усіх демократичних державах, а також республіках колишнього СРСР законодавство передбачає кримінальну відповідальність за посягання на честь та гідність особи.

Якщо звернутись до історії, то ще Платон закликав прагнути до рівних прав для всіх, що засновані на законі, і коритися один одному лише в силу авторитету, доблесті і розуму[4, 101]. Крім того, як зазначає проф. М. Коржанський, ...наші пращури були дуже вразливими, берегли і захищали свою честь та гідність. Навіть, оголення меча без його застосування вважалося тяжкою образою і підлягало покаранню [5, 37].

Кримінальний кодекс УРСР 1960 р. передбачав відповідальність за наклеп та образу не тільки особи, а й правоохоронця, судді, військовослужбовця тощо. Так, 14 травня 1990 р. прийнято Закон СРСР «Про захист честі і гідності Президента СРСР». Він встановлював кримінальну відповідальність за наклеп та публічну образу Президента у вигляді штрафу до 3 тис. крб. або виправні роботи строком до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років, а у разі вчинення цих дій з використанням преси чи інших засобів масової інформації — покарання у вигляді виправних робіт до двох років або позбавлення волі на строк до шести років. Крім того, КК 1960 р. передбачалась відповідальність (ст. 176-3) за образу судді у зв´язку з його діяльністю по здійсненню правосуддя, за прилюдну образу представника влади або представника громадськості, який охороняє громадський порядок (ст. 189), за образу працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (ст. 189´), а також за образу підлеглим начальника або начальником підлеглого (ст. 237).

З урахуванням вимог Конституції України, досвіду зарубіжних демократичних держав вважаю за необхідне внести пропозиції щодо доповнення чинного Кримінального кодексу України статтями, які передбачатимуть відповідальність за вчинки, що посягають на честь та гідність особи, Президента України, а також державного чи громадського діяча, судді, представника влади або представника громадськості, який охороняє громадський порядок, представника правоохоронного органу, військовослужбовця, священнослужителя. Злочини, що посягають на честь та гідність, на мою думку, необхідно розмістити у ПІ-му розділі КК. Він хоч і називається «Злочини проти волі, честі та гідності особи», але шість складів злочинів, які у ньому містяться, безпосередньо не захищають честь та гідність особи. Тобто, назва розділу і внутрішнє наповнення його мають різні завдання і не відповідають один одному. Як зазначає В.Мульченко: «Злочини проти честі та гідності особи досить поширені. Кількість порушених кримінальних справ з 1990 по 2001 р. тільки у Запорізькій області зросла на 30%, а справ, припинених за примиренням сторін, зменшилось на 5%. Така статистика свідчить про негативне ставлення до моральних цінностей у суспільстві в умовах складної криміногенної обстановки в Україні [6, 42—43]. До речі, нині у Росії (в Україні з вересня 2001 р. кримінальна відповідальність за наклеп та образу відсутня) число кримінальних справ цієї категорії значно зросло. Це певною мірою пов´язане з демократизацією суспільства і підвищенням цінності людських прав. «Так, уже в первый год действия нового УК РФ в России было зарегестрировано 880 случаев клеветы и 5218 оскорблений. В 1999 году эти цифры составили соответственно 795 и 14699» [2, 50].

Тобто, як зазначає проф. М.Коржансь-кий: «Наші законодавці визнали честь та гідність такими суспільними цінностями, які не варті кримінально-правової охорони, та й взагалі вони ніякі не цінності, а так — суспільні рудименти. Проте честь та гідність — це істотні суспільні цінності, вони важливіші за майно, речі, гроші — честь та гідність не можна продати, але і купити їх не можна» [1, 4].

Наука кримінального права та законодавства має дуже важливе завдання — послідовне впровадження у життя режиму законності. Воно очевидне для науки кримінального права та законодавства, має подвійну актуальність, тому що пов´язане з нормами, які визначають хід боротьби з таким небезпечним соціальним явищем як злочин і таким крайнім заходом державного примусу як кримінальне покарання. Наука кримінального права та законодавства у разі криміналізації діянь покликана теоретично пояснювати: чому ті чи інші інтереси беруться під захист саме кримінальним законом; а у випадку декриміналізації показати, що спонукало до того, що певні інтереси перестають бути захищеними кримінальним законом. Ця наука, спираючись на правову теорію узагальнення практики, підсумки соціологічних досліджень, дані порівняльного правознавства, повинна дати вичерпну соціально-політичну характеристику інститутів кримінального законодавства, розкрити їх склад і порядок використання. Вказане, на жаль, не було зроблено у новому КК України щодо інституту захисту честі та гідності особи (ст 125 «Наклеп», ст. 126 «Образа» — КК 1960 p.). Ці статті не ввійшли до КК 2001 р.

Звичайно, честь і гідність захищає цивільне право. Але А.Зейц вважав, що такі невід´ємні людські цінності як недоторканність, честь і гідність повинні захищатись тільки кримінальним правом, а завдання цивільного права — регулювати відносини виробництва і обміну [7, 47]. Однак, не зважаючи на наведене радикальне твердження, цивільне право має захищати честь і гідність людини, але лише у тих випадках, де захист цих прав не охоплюється КК України, тобто припинення кримінальної справи за реабілі-туючими особу підставами (відсутність діяння, у вчиненні якого вона обвинувачується; бездоказовість діяння, у вчиненні котрого особа обвинувачується; непричетність до злочину, в скоєнні якого вона обвинувачується; бездоказовість участі особи у вчиненні злочину; відсутність у її діянні складу злочину тощо).

Слід зазначити, що наклеп і образа мають властивість ганьбити людину також після смерті. Так, стаття Катерини Лемеги «Клевета сквозь века» розповідає про наклеп щодо російського імператора Петра III, який правив менше півроку, але зробив для держави багато. Вона пише: «В российской истории нет, пожалуй, правителя более хулимого историками, нежели император Петр III..; какими только эпитетами не награждали его историки — «духовное ничтожество», «кутежник», «пьяница», «голштинский солдафон» и так далее. Очевидно, что реформы, которые намеревался осуществить Петр, надолго опередили свое время. Мог ли их автор, мечтавший об утверждении принципов свободы и гражданского достоинства, быть «духовным ничтожеством»[8, 4]. Людини немає, а неправда живе і досі.

Чинне кримінальне законодавство України не бере під захист такі невід´ємні від людини цінності, як честь та гідність, що негативно впливає на спокій і стабільність у державі. Отже, необхідність у доповненні чинного Кримінального кодексу України положеннями, що захищатимуть честь та гідність, не викликає сумнівів. Пропоную викласти ці статті у такій редакції:

«Стаття 151´. Посягання на честь і гідність Президента України

Публічна образа Президента України або наклеп на нього

- караються позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж дії, вчинені з використанням преси чи інших засобів масової інформації,

- караються позбавленням волі на строк до трьох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від п´ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

«Стаття 151-2. Образа народного депутата України або представника влади

Прилюдна образа народного депутата України або представника влади при виконанні ними службових обов´язків або з приводу їх виконання

- карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж дії, вчинені з використанням преси чи інших засобів масової інформації,

- караються позбавленням волі на строк до трьох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від п´ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

«Стаття 151-3. Образа працівника правоохоронного органу, представника громадськості або військовослужбовця з приводу охорони ними громадського порядку.

Образа працівника правоохоронного органу в зв´язку з виконанням ним службових обов´язків, а також представника громадськості, який охороняє громадський порядок, або військовослужбовця у зв´язку з діяльністю, пов´язаною з охороною громадського порядку,

— карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

«Стаття 151-2. Образа судді Образа судді у зв´язку з його діяльністю по здійсненню правосуддя

— карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

«Стаття 151-5. Образа священнослужителя Образа священнослужителя у зв´язку з проведенням ним богослужіння

— карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

«Стаття 151-6. Наклеп

Наклеп, тобто поширення неправдивих відомостей, що ганьблять іншу особу,

- карається позбавленням волі на строк до одного року, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від ста п´ятидеся-ти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наклеп, поширений у засобах масової інформації у друкованому вигляді або іншим способом розмноженому творі, в анонімному листі, а так само вчинений особою, раніше судимою за наклеп,

- карається позбавленням волі на строк до трьох років, або виправними роботами до двох років, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні державного або іншого тяжкого злочину, а так само при настанні тяжких наслідків у результаті наклепу,

— карається позбавленням волі на строк до п´яти років».

«Стаття 151-7. Образа

Образа, тобто умисне приниження честі і гідності особи

— карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом від ста п´ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Образа, вчинена під час публічного виступу або у публічно продемонстрованому творі, або у засобах масової інформації, а так само вчинена особою, раніше судимою за образу,

— карається позбавленням волі на строк до одного року, або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Доповнення чинного КК України запропонованими статтями дасть можливість захистити честь і гідність людини та публічних діячів у зв´язку з їх діяльністю. Крім того,

КК відповідатиме вимогам Конституції України, Європейської Співдружності, а також міжнародним договорам, підписаним Україною.

Розділ та статті щодо захисту честі і гідності КК України будуть співзвучні з відповідними статтями законодавства розвинутих держав світу, а також КК колишніх республік СРСР, що позитивно сприйматиметься громадськістю.

Використана література:

1. Коржанський М.Й. Чи має переваги новий Кримінальний кодекс України? // Юридичний вісник України. — 2001. — 1—7 верес.

2. Нуркаева Т., Щербакове. Уголовно-правовая охрана чести, достоинства личности // Рос. юстиция. — 2002. — № 2. — С. 50.

3. А н і щ у к Н. До проблеми работоргівлі жінками // Право України. — 2002. — № 9. -С. 99.

4. П л а т о н. Диалоги / АН СССР; И-т философии. — М, 1986. - С. 101.

5. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Загальна частина. — К., 1996. -С. 37.

6. МульченкоВ. Проблеми охорони честі та гідності особи у кримінальному законі // Право України. - 2002. - № 10. - С. 41-43.

7. З е й ц А. Возмещение морального вреда по советскому праву // Еженедельник сов. юстиции. - 1927. - № 47. - С. 1465-1466.

8. Л е м е г а К. Клевета сквозь века // Ведомости, версии, события. — 2003. — № 329. -С. 4.