загрузка...

Фізіологічний афект — одна з підстав визнання особи обмежено осудною

Приходько Т.

У кримінальному законодавстві закріплений лише один з психічних станів особи, який можна віднести до обмеженої осудності. Це — фізіологічний афект. Він розглядається в рамках поняття «сильне душевне хвилювання», яке належить до обставин, що пом´якшують відповідальність (п. 4 ст. 40 та статті 95 і 103 КК України).

Законодавець не розкриває його суті, а це призводить до різних тлумачень терміна «сильне душевне хвилювання», а значить і до відмінностей у кваліфікації злочинів, які вчинюються в такому стані. Загалом науковці погоджуються з думкою, що сильне душевне хвилювання це, по суті, стан фізіологічного афекту. Проте одні вчені, говорячи про сильне душевне хвилювання, мають на увазі лише фізіологічний афект і вважають зазначений стан нехворобливим1. Інші, характеризуючи сильне душевне хвилювання, вкладають в нього начебто теж фізіологічний афект, але одночасно мають на увазі й просто афект, його вид: (гнів, страх, відчай), наводять приклади із судової практики, в яких під впливом цих афектів вчинювались злочини, що кваліфікувалися судами за статтями 95 і 103 КК УРСР2.

Слід зазначити, що ті вчені, які вважають, що фізіологічний афект є проявом сильного душевного хвилювання, характеризуючи той і розкриваючи умови саме цього явища, змішують стан фізіологічного афекту з іншим емоційним станом (можливо, з афектом). Наприклад, коли йдеться про раптовість виникнення стану сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), про раптовість формування умислу (на вбивство) та негайність його виконання В. Сташис і М. Бажанов, коментуючи цей момент, припускають наявність певного проміжку часу між виникненням фізіологічного афекту та відповідною реакцією, застерігаючи, що умисел повинен бути реалізований у період часу поки триває фізіологічний афект та наводять на підтвердження своєї точки зору наступний приклад. Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду РРФСР визнала наявність вбивства в стані сильного душевного хвилювання у діях Д., який вбив свого сусіда Ф. Між сусідами склалися неприязні стосунки у зв´язку з тим, що Ф. систематично ображав Д., намагався зґвалтувати його дружину. Безпосередньо перед вбивством Ф., знаходячись у стані сп´яніння, став чіплятися до Д., примушуючи останнього вкрутити електричну лампочку в коридорі комунальної квартири, цинічно мотивуючи свою вимогу тим, що йому — Ф. у темряві незручно здійснювати статевий акт з дружиною Д. Після цього останній увійшов у свою кімнату, зарядив мисливську рушницю і, повернувшись на кухню, пострілом у груди одночасно з двох стволів вбив Ф. Верховний Суд погодився з висновком судово-психіатричної експертизи, яка визнала, що Д. вчинив злочин в стані сильного душевного хвилювання, обумовленого тривалою психотравмуючою ситуацією, яка призвела до невротичного зриву та завершилася вбивством Ф. (Бюллетень Верховного Суда РСФСР. — 1973. — № 8. — С. 6—7).

Цей приклад не свідчить про стан фізіологічного афекту. По-перше, тому, що в ньому, навіть, не згадується про фізіологічний афект, а передбачається певний емоційний стан, який експертизою та судом відноситься до сильного душевного хвилювання. По-друге, виходячи з механізму фізіологічного афекту, умисел повинен реалізуватися негайно. Тому думка авторів про можливість деякого розриву в часі суперечить природі фізіологічного афекту, при якому відповідна реакція повинна виникнути моментально. Однак при інших емоційних станах (наприклад, при афекті) таке припущення цілком можливо.

Так, В.Ткаченко, розрізняючи фізіологічний афект і афект (говорячи про фізіологічний афект гніву і люті та просто афект), також вважає фізіологічний афект нехворобливим тимчасовим станом. Окремі автори публікацій стверджують, що стан сильного душевного хвилювання може бути наслідком не лише афективних реакцій (фізіологічного афекту), а й інших емоційних проявів (наприклад І.Козаченко, В.Курченко). Виходячи з викладеного вище, створюється враження, що науковці ототожнюють фізіологічний афект і просто афект або включають їх в стан сильного душевного хвилювання. У цьому зв´язку не можна не згадати законодавство Російської Федерації. Новий Кримінальний кодекс РФ, прийнятий Державною думою 24 травня 1996 p., передбачає криміначьну відповідальність за вбивство (ст. 107) та заподіяння тяжкої або середньої тяжкості шкоди здоров´ю в стані афекту (ст. 113). Коментуючи ці норми закону, Т.Ткаченко пише, що вводиться така суб´єктивна ознака як «афект», яка визнається тотожною сильному душевному хвилюванню, що раптово виникло.

Говорячи далі про те, що психологія розрізняє декілька видів афекту: радості, страху, відчаю, жаху, гніву, злості, ненависті, автор зазначає, що для злочинів, вчинених в стані афекту, властиві афекти гніву та ненависті як агресивні реакції на неприємність4. Однак тепер незрозумілої мають на увазі дані статті фізіологічний афект чи ці поняття (фізіологічний афект і афект) також визнаються тотожними, або, якщо і не визнаються такими, то належать до однієї категорії. Таке становище, коли поняттям «афект» охоплюються всі його види, у тому числі і фізіологічний афект, утворилося у зв´язку з тим, що названі афекти розглядаються в межах норми як нехворобливі прояви в більшій або меншій мірі. Проте наукові розробки українських вчених у галузі психіатрії не безпідставно свідчать про хворобливу природу фізіологічного афекту. Вважаю, така позиція заслуговує на належну увагу та підтримку.

В «Юридичній енциклопедії» фізіологічний афект визначається як короткочасний хворобливий розлад психічної діяльності непсихотичного рівня, що виникає раптово під впливом зовнішніх факторів. Проявляється емоціями гніву або страху, звуженням свідомості, руховим збудженням і діями, спрямованими на знищення подразника. Вивчення клініки фізіологічного афекту дає підстави розглядати його як гострий реактивний афективний межовий (непсихо-тичний) стан. Афект фізіологічний відрізняється від афекту патологічного за принципом дихотомії: осудний — неосудний. За клінікою афект фізіологічний відповідає критеріям психічної хвороби і значно ближчий до патологічного афекту, ніж до нормальних афективних реакцій. Його прояви свідчать про істотну обмеженість здатності особи свідомо контролювати свої дії. Ці прояви є виключними у житті суб´єкта і відповідають ознакам реакції боротьби, чим і засвідчують свою хворобливу природу.

Юридичне афект фізіологічний визнається одним 3 компонентів сильного душевного хвилювання, оскільки відрізняється від нехворобливих афективних реакцій дезорганізацією свідомості, що позначається на ступені вини. Характерні ознаки афекту фізіологічного: надзвичайність реакції особи; фазність перебігу близька до патологічного афекту; раптовість виникнення (несподіваність для суб´єкта), яка має об´єктивні ознаки і відчувається суб´єктивно; звуження свідомості з розладом цілісності сприймання, обмеженням здатності керувати своїми діями, їх агресивність; невідповідність характеру і результату цих дій причині, що їх викликала, тобто їх неадекватність; зв´язок дій І афективних переживань з психотравмуючим фактором; раптовість виходу внаслідок психічного виснаження; часткова амнезія вчиненого.

Під час афекту фізіологічного частково зберігається психічний зв´язок між об´єктом і суб´єктом суспільно небезпечних дій. Афект фізіологічний встановлюється судово-психіатричною експертизою і є медичною підставою для визнання особи обмежено осудною. Виходячи з такої суті фізіологічного афекту, його не можна розглядати в загальній категорії афектів, він повинен розглядатися як окреме явище. Наведені міркування щодо афектів, будь-то фізіологічного чи просто афекту, становлять інтерес лише з однієї точки зору: можливості їх віднесення до категорії обмеженої осудності, а, отже, і включення в норму, яка регламентуватиме цей інститут.

Під обмеженою осудністю треба розуміти такий стан психіки, при якому під час вчинення злочину здатність усвідомлювати свої дії — бездіяльність (усвідомлювати фактичну сторону та суспільну небезпечність діяння) та (або) керувати ними була суттєво обмежена внаслідок хронічного або тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, який проявляється переважно розумовою недостатністю, афективними або вольовими розладами. Обмежена осудність має три критерії: юридичний, психологічний і медичний. Поняття юридичного критерію містить усі суспільно небезпечні діяння (дію чи бездіяльність), передбачені КК України, згідно з визначенням злочину, поданим у ст. 7 КК. Під психологічним критерієм обмеженої осудності розуміється суттєве обмеження (кількісне) у суб´єкта протиправного діяння здатності усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. Медичним критерієм є хронічні або тимчасові хворобливі розлади психічної діяльності (непсихотичного рівня), які проявляються переважно розумовою недостатністю, афективними або вольовими розладами.

Інакше кажучи, це межові психічні розлади (психічні аномалії). Фізіологічний афект можна впевнено віднести до обмеженої осудності, оскільки за твердженням фахівців (психіатрів) його природа така, що здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними він не просто, а суттєво обмежує. Фізіологічний афект відповідає всім критеріям обмеженої осудності. Тут виникає питання: а як же бути з афектом? Чому його також не віднести до обмеженої осудності? Адже афект теж може істотно обмежувати здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, хоча і в рамках норми. Чи не однаково законодавцю: яка природа у цих афектів (хвороблива чи нехвороблива).

Головне, щоб вони впливали на здатність особи усвідомлювати та керувати своїми діями (суттєво обмежували цю здатність) під час вчинення суспільне небезпечного діяння, а, отже, і на відповідальність. Розглянемо таку позицію. Говорячи про обмежену осудність, психологічним критерієм якої є істотне обмеження здатності усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними, віднесемо до неї стан афекту. Що вийде? Фізіологічний афект самий сильний з проявів серед афектів (прояв, який досяг такого ступеня, що перейшов у нову якість — став хворобливим, звідси і здатність усвідомлювати та керувати своїми діями при ньому, природньо, суттєво обмежується), решта афектів (вже в межах норми) — слабші також мають свої ступені, за ними йдуть ще слабкіші афективні реакції. Якщо опустити «планку» (психологічного критерію) до найсиль-нішого афекту в межах норми, застерігши при цьому, що він теж може істотно знизити здатність усвідомлювати та керувати своїми діями тільки в межах норми, то маємо таке: фізіологічний афект суттєво обмежує здатність усвідомлювати та керувати своїми діями — треба пом´якшувати відповідальність; афект, наприклад, люті теж обмежує здатність усвідомлювати та керувати своїми діями, природньо, не в такій мірі як фізіологічний афект, але теж значно (в межах норми) — також необхідно пом´якшувати відповідальність, тільки менше (розмір покарання, як відомо, може коливатися в статті залежно від ступеня афекту).

Однак, якщо буде пом´якшуватися відповідальність за афект слабкіший, ніж фізіологічний, то чому її не пом´якшувати за ще слабший афект, наприклад, гніву (він теж за своїм ступенем може значно вплинути на здатність особи усвідомлювати та керувати своїми діями). Де зупинитися у цій низці афектів, якщо психологічний критерій, який визначає межі поняття обмеженої осудності, починає розширюватися, «розмиватися», втрачає чітку визначеність (чіткі межі). І, взагалі, не може з впевненістю йтися про те, чи варто особам, котрі знаходились в стані афекту (за винятком фізіологічного), обов´язково пом´якшувати відповідальність, адже реакції, які в них виникають, це норма, і вони в більшій чи меншій мірі адекватні ситуації, на відміну від фізіологічного афекту та інших станів, що слід відносити до обмеженої осудності. Тому доцільним і логічним буде віднести до обмеженої осудності лише фізіологічний афект, оскільки його стан відповідає всім ознакам (критеріям) поняття обмеженої осудності.

Науково доведено, що названий афект — це короткочасний хворобливий розлад психічної діяльності, тобто це тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності. Знову ж таки з наукової (медичної) точки зору, фізіологічний афект — це надто сильний психічний стан, котрий, якщо виникає, то суттєво обмежує здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Зазначений афект або є або його немає, у нього немає перехідних ступенів, рівнів. Тобто при фізіологічному афекті здатність усвідомлювати свої дії (усвідомлювати фактичну сторону і суспільну небезпечність діяння) та керувати ними суттєво обмежена. І останнє. Про те, який психічний розлад домінує при вказаному афекті, свідчить його назва — фізіологічний афект: це тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, який проявляється переважно афективними розладами.